Сценарії свят

Прощавай , початкова школо!

Вчитель ( під музику )

Роки, роки !

Невпинні , невблаганні…

Вони пливуть рікою в небуття ,

В безодні тихо тонуть і зникають…

На жаль ,  рокам немає вороття !

Та пам’ять , джерело життя й безсмертя ,

Вихоплює із глибини років ,

Те , що було найкраще , наймиліше ,

Що не блукатиме в гущавині віків .

Учень 1

Добрий день, наші мами ,

Добрий день , татусі ,

Добрий день , діти,

Бабусі й дідусі ,

І , звичайно , гості всі !

Учень 2

Вітаєм вас у нашій школі .

І нас врятує від негоди

Щира пісня , рідна мова ,

Мудра бесіда-розмова.

 

                                                 ПІСНЯ

Учень 3

Ось і закінчився перший , мабуть , найважчий етап навчання . Чотири роки ми піднімалися сходинками країни Знань все вище і вище .

Життя – це таємнича книга .

І скільки в ній незвіданих доріг !

Ти озирнешся і побачиш ,

Як промайнув за роком рік .

Учень 4

А що : згадаємо , дівчата й хлоп’ята ,

Чотири роки нелегких ?

Нехай почують мами й тата ,

Що ми робили тут без них .

                                        ПІСНЯ ПРО школу

Учень 5

Перший клас , наш перший клас !

Скільки справ зустріло нас !

Треба фрукти рахувати ,

По складах книжки читати.

Учень 6

А письмо – це справжні муки :

Від напруги ниють руки !

Вам би , пальчики-билинки ,

В ляльки гратись , у машинки !

Учень 7

Та коли ж ? Весь час веди

Знаки , літери , склади !

В зошита задрались вуха ,

Ніби й він уважно слуха .

Учень 8

Потім крейдою писали ,

Форми білі-білі стали !

Хтось під партою в кутку

Робить справу нелегку :

Все на пальцях полічили ,

Бо без них лічіть несила.

Учень 9

Клас працює , а дівчата

Вчаться булки доїдати .

Потім ще б чайку напитись

Й погуляти відпроситись .

Учень 10

Та все це не лякало нас ,

Бо ми старанний перший клас !

У школі нас всього навчать .

І роки весело біжать !

Учень 11

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив я мету :

Скоро стану президентом ,

Тільки трохи підросту !

Учень 12

Я також прийшов учитись ,

Бо вже вирішив давно :

Буду , мабуть , футболістом ,

Або зіркою кіно !

Учень 13

Поки ще сказати рано ,

Може , в бізнес я піду ,

Чи фотомоделлю стану ,

Як по росту підійду !

Учень 14

Я банкіром хочу стати-

Полюбляю рахувати !

Учень 15

А я стану депутатом ,

Бо люблю голосувати.

Учень 16

Мріймо ! Мріяти не рано !

Кажуть ,роки швидко мчать .

Якщо будемо старанні ,

В школі нас всьому навчать !

 

                                                      ПІСНЯ Вчать у школі

 

Вчитель А давайте згадаємо наші перші дні у школі . Якими ви були кумедними .

 

ФОТОГРАФІЇ

Учень 17

Перший раз малий Микола

Став збиратися до школи .

Олівця поклав у сумку ,

Книгу , зошит , ручку , гумку ,

М’яч ,перо, граблі , подушку ,

На обід м’яку пампушку ,

Два ведмедики , лопату ,

Білочку руду , хвостату …

Сів Микола дума думку :

Чи усе поклав у сумку ?

Учень 18

-       Галю , вставай , умивайся

Та швидше до столу !

-       Галю , мерщій убирайся ,

Бо спізнишся в школу !

Галя вилежує , ніжиться , позіхає ,

Довго з портфелем вовтузиться .

І – не встигає .

В школі дзвоник продзвенів ,

І давно почалися уроки .

А коридором – чиї то

Лунають поспішливі кроки ?

Клас уже знає :

Це знову спізнилася Галя .

Ні , недаремно прозвали її Невстигаля !

 

                                         ПІСНЯ

 

Вчитель Давайте ми пригадаємо з якими Королевами Знань ми зустрілися в школі .

 

Українська мова

Я – ваша рідна мова українська:

Дзвінкоголоса , ніжна , чарівна .

Прекрасна , ніби пісня материнська ,

Я завжди з вами , вірна вам слуга .

     Без мови неможливо спілкуватись ,

Без слова , друзі , не почуєте думок .

Словами можна плакати ,сміятись ,

В житті без слова ти не зробиш крок .

          Математика

Математика – наука точна і серйозна ,

І прожити нам без неї навіть дня не можна .

Щось купити в магазині , гроші полічити ,

Чи задачу розв’язати, гостей запросити.

Треба вміти додавати , множити ділити ,

Більше й менше визначати, креслити , лічити.

Тож вивчайте цю науку

Старанно , серйозно .

І тоді усі завдання

Виконати буде просто .

            ЯДС

Без мене не було б життя ,

Бо я – це все : повітря і вода ,

Земля , планети і рослини ,

Тварини всі , навіть людина .

Ми всі з природою єдине ціле ,

І мусимо її ми берегти,

Бо як природа наша раптом згине ,

Загинемо тоді і я і ти .

Ти мусиш знати , як росте дубок  ,

І чому дощ іде , як Сонце світить .

Чому із дерева вже падає листок .

І як охороняти все це , діти .

             Фізкультура

Я – принцеса Фізкультура .

Маю гарну я фігуру .

Я і сильна і швидка ,

І моторна і прудка .

Це тому , що не лінюся ,

Бігати , стрибати вчуся .

Полюбляю я футбол ,

Волейбол і баскетбол .

Вмію влучно м’яч кидати,

Можу вмить на «мостик» стати.

Кувирок назад , вперед –

Це для мене , ніби мед .

               ТЕО (Праця)  

Якщо любите ви малювати,

Вирізати , конструювати,

Клеїти . різати ще й вишивати –

Вам до мене вже час вирушати.

Мій предмет – це художня праця

Лінуватися вам не час .

Бо чого навчитесь у школі –

Знадобиться в житті не раз .

                  Музика

Пісню люблять всі малята .

Без пісні свято – то не свято ,

Бо пісня настрій підіймає ,

Бо серце й душу звеселяє .

Давайте вчитися співати ,

На різних інструментах грати.

Веселі танці танцювати,

Та все про музику вивчати .

 

                           Музичний номер

Дзвінок

Дзвіночок почав дзвонити

Він кличе нас на веселу перерву

          1 пара учнів ( вчитель і дівчинка )

- Де Іванко наш пропав , ти не знаєш , Томо ?

- А він ногу поламав і побіг додому .

        2 пара ( вчитель і дівчинка)

-Чом увесь урок ти , Машо , пасешся в зошиті Олени ?

- Перевіряю я у неї , чи правильно списала в мене .

            3 пара ( мама і дитина )

- Ти скажи мені ,  мій синку .

Що ти так вивчаєш ?

Із підручника сторінки

Вранці вириваєш …

Так робити нам не личить ,

Щоб книжки псувати .

-       Та бо , матінко , щоб двічі

Їх не прочитати .

           4 пара ( батько і дочка)

- Тато , а чому іде дощ ?

- Підеш до школи – дізнаєшся .

- Тату а в Баби Яги є бабенята ?

- Звідки я можу знати.

- Тату , а мотоцикл не любить цукерок ?

- Не знаю , я його не запитував.

- Тату , а ти не сердишся , що я тебе про все питаю ?

- Що ти ? Чим більше ти будеш запитувати , тим більше будеш знати .

          Учень 3

Літера перша і перше слово ,

Перша тривога і перша оцінка ,

З книгою перша серйозна розмова ,

Читати навчились усі серед нас

Настала пора перейти в другий клас .

    Учень 19

Добрий ранок ! добрий ранок !

Місяць вересень прийшов !

На шкільний піднявся ганок ,

Всіх , кого шукав , знайшов ,

Час не гублячи , відмінник .

Наш розумний трудівник ,

Став на видноті годинник,

Починай навчальний рік !

           Математика

Другий клас . Пішла таблиця

І вночі нам стала сниться .

Ми її вчимо , вчимо .

На уроках «горимо»,

Різні дії як насіли –

Розібрати все не сила !

Додавання , віднімання –

Жарти, мінімум старання ,

А от множити , ділити –

Годі , браття , й говорити.

             Мова

Стали в ряд частини мови .

Як багате , чесне слово!

Як би тут не розгубитись

І хоча б чогось навчитись.

            ЯДС

Як цікаво на природі !

Ну , екскурсія , та й годі !

Мінерали різні вчили ,

З ними досліди робили .

І давали камінці

Нам потримати в руці .

        Малювання

Ми пейзажі в класі вчили

( парти довго потім мили).

Композиції , картини

І портрети для людини ,

Для машин – «автопортрет»

Не знання , а вінегрет !

          Всі разом

Ми трудились , що є сили ,

Цінне все , чому навили .

Всю програму вже пройшли ,

Другу висоту взяли !

Вчитель Давайте пригадаємо якими ви були в другому класі .

 

ФОТОГРАФІЇ

 

Дзвоник

Знову дзвоник наш веселий

Запросив нас на перерву .

 

                           Смішинки

    Швидко відповів

Коли прийшов зі школи внук ,

Дідусь щоденник взяв до рук :

-       За віщо двійку ти схопив ?

-       - За те , що швидко відповів…

-       За те , що швидко відповів ? –

За це дванадцять ставить слід .

-       Та , що ви , діду , кричите ?

Сказав я  швидко , та не те …

               Крутько

Толі в класі не сидиться ,

Непосиді все б крутиться .

То щипа свого сусіда ,

То поглядує навкруг ,

То під партою обіда ,

То на парті ловить мух …

Хтось запитує у Толі :

Ти завжди крутько такий ?

-       Ні , не кожен день я в школі ,

У неділю ж – вихідний !

             Жартун

В нас жартун у класі є ,-

Всім він прізвиська дає .

Каже : - Я мастак до жартів ! –

Та чого ті жарти варті ?

Зве він «Савою» - Савченка ,

«Головою» - Головенка ,

А Саченкова – «Сачок»,

Маслюченка – «Маслачок»,

Зве Зарудного – «Заруда» ,

А його всі звуть – «Зануда» !

              Шоколадка

Вчора зранку шоколадку

Закопав Тимко у грядку .

Бачить , як картопля садиться стара ,

Потім виростає з неї молода .

З однієї штуки робиться багато .

Значить шоколадку можна теж саджати .

Шоколаденята вродяться чудові ,

Матимуть обгортки різнокольорові !

Сім Тимко на землю і спостерігає ,

Тільки шоколадка щось не проростає …

      

  Учень 3

Ось і третій рік ми в школі ,

А сюрпризів  ще доволі  .

            Математика

Цифри вирівнялись строєм ,

Як солдати перед боєм .

Скільки їх ? не полічиш !

Стулиш рота і мовчиш .

А ще множити , ділити …

Як же тут не розгубитись ?!

           Читання

І читання далі мчить ,

В ньому майже кожна мить

Відкриває шлях в світи ,

Не були де я і ти .

Казка , вірш , оповідання

Увесь час ведуть змагання :

Хто цікавіше розкаже ,

Ще й корисне щось покаже .

Можна всюди мандрувати ,

Коли вже навчивсь читати .

Учень 20

Ой нема де правди діти ,

Було різне серед нас :

Той у школі звик шуміти ,

Той не хтів уроки вчити ,

Той запізнювався в клас .

         Учень 21

В класі вчителька чекає ,

В усі вікна заглядає :

- Де Сергійко забарився ?

- Чом Максимко запізнився ?

- Знов Степанка нема в школі .

- І не видно й досі Толі .

Час урок розпочинати ,

Тільки учнів не видати .

             Учень 22

У житті буває все ,

Невеселе і сумне ,

Радісне , смішне , приємне .

Щоб не сталось у житті ,

Не дрімай у забутті ,

Пам’ятай, завжди дитино ,

Ти , насамперед , людина !

                                                         ПІСНЯ

Вчитель

Пригадайте третій клас . такими ви були тоді .

 

ФОТОГРАФІЇ

                  Дзвінок

Час відпочивати

І трішки пожартувати .

 

                                    Смішинки

                  Рахування

-       Порахуй, Сергійко, ти ,

На тарілці огірки !

-       Огірки не вмію !

-       Як же так , Сергію ?

-       Я цукерки хочу –

Каже мамі хлопчик ,-

Їх рахую залюбки ,

Це не те, що огірки !

Покладіть іриски

У велику миску .

Порахую дуже швидко

Я цукерочки оці .

Так , що лишаться у мисці

Тільки їх папірці !

                     Сашко

В трамваї переповненім

Сашко з м’ячем сидить ,

А коло нього згорблений

Старий дідусь стоїть.

Хтось до Сашка звертається :

-       Чи вас у школі вчать ,

Як місце дати старшому ,

Як старших поважать ?

-       Та вчать , - Сашко відказує ,-

Але у дану мить

Розпочались канікули

І нас ніхто не вчить .

            Чому Тимко подряпаний

-       Чому це ти подряпаний ? –

Юрко Тимка пита .

Тимко йому відказує :

-       Та я купав кота !

-       А я от не подряпаний ,

Хоч теж купав свого …

-       Еге , ти ж не викручував

І не сушив його !

              Моє

Все , що тільки в домі є

Називає син «моє».

«Мій берет , моє пальто ,

Мій портфель , моє лото ,

Мій стілець , моя кімната …»

І питає в нього мати :

- Ну , а віник також твій ?

Відповів хлопчина :- Мій !

-       Що ж , бери свій віник ти

І кімнату підмети !

                 Учень 3

Ми пам’ятаєм той дзвінок веселий ,

Що продзвенів в четвертий раз ,

Коли прийшли ми з квітами до школи ,

У свій рідний четвертий клас .

               Учень 23

   В нас закони тепер веселкові

Честі , доброти й любові .

Любим близьких , рідних дуже ,

І сусід нам не байдужий

         Учень 24

У четвертокласників завзятих

Гарних друзів є багато .

Малюків оберігаєм ,

Старшим в праці помагаєм .

      Учень 25

Як весняна квітка рання ,

Ми веселі , щирі вправні .

Допоможем в кожнім ділі ,

Бо старанні , добрі , вмілі.

 

  Учень 26

Всі контрольні написали ,

Дуже всі переживали ,

Мама , тато , вчителі .

Ми старались , як могли!

Учень 27

В школу нашу ми прийшли ,

Щоб скоріше підрости .

Щоб слухнянішими стати .

Діти мають справ багато ,

Вони грають і малюють ,

Гарні танці всі танцюють,

Англійською розмовляють

І багато всього знають .

                                Виступ англійською мовою

Вчитель

Дорогі діти , сьогодні на цьому святі присутні ваші молодші братики і сестрички , які навчаються у молодших класах і ті , які тільки підуть цього року до школи . вони приготували для вас привітання . давайте запросимо їх на сцену .

 1 школярик

Хоч маленька я, та знаю ,

Що братику сказати маю .

Щоб старанно він навчався

І нічого не боявся .

Як піде у 5 клас

Стане старшим він від нас .

Треба буде більше вчити

І уроки старанно робити .

2 школярик

Я іду лиш в перший клас ,

Та надіюсь я на вас .

Щоб мені допомагати ,

Треба більше всього знати .

3 школярик

Ми вам хочем побажати

На відмінно лиш навчатись.

І бажаєм вам добра ,

Хай обминають вас двійки й біда .

4 школярик

А ми від себе обіцяєм ,

Навчатись в школі краще всіх .

Бо правил добрих вже навчились

І будемо дотримуватись їх .

Разом

Шлях до науки відкритий для вас .

Стати дорослими прийшов вже час !

Вчитель

Наші учні дуже талановиті . Серед них підростають майбутні відомі футболісти , гандболісти , спортсмени , художники , музиканти , співаки , поети , артисти , танцюристи … І ви сьогодні маєте змогу в цьому переконатися .

Діти демонструють свої таланти

       Учень 1

Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати хочем від душі ,

Подарувати пісню всім чудову ,

Найкращі прочитати вам вірші .

        Учень 2

Бо без батьків чого ми в світі варті ?

Без маминої ласки і тепла ,

Без батьківської строгості і жарту ,

Без нашого родинного тепла .

Учень 3

Вони ж нас , як пташат в гнізді , зростили ,

Давали дітям раду , як могли ,

І в наших душах сонце засвітили ,

І крила для польоту нам дали .

Учень 4

А тепер вітання щирі

Ми шлемо своїм батькам ,

Щоб у злагоді і мирі

Літ до сто прожити вам.

Учень 5

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа ,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя .

Вчитель

Я теж приєднююсь до цих побажань і хочу подякувати вам , шановні батьки , за вашу любов , терпіння , увагу  до ваших дітей , а також за допомогу школі виростити і навчити справжніх громадян нашої рідної країни . і за це хочу вам вручити подяки .

Виступ батьків

Учень 6

Кожна людина і в смутку , і в радості

Мусить завжди пам’ятати одне :

Звідки вона , якої нації ,

З якої місцини коріння росте .

Учень 7

Ми – українці , наш дім – Україна .

Наша земля – це саме святе .

Мама і тато , сім’я , родина ,

Хата , де виріс , зерно золоте .

Учень 8

Хліб запашний достигає у праці ,

Розум зростає у навчанні ,

Дружба міцніє тоді , коли тяжко ,

Воля гартується у боротьбі .

Учень 9

Ми живемо для своєї країни ,

Неньки – землі , що звемо Україна .

Розум , знання і усі свої вміння

Їй віддамо до останнього все.

                        Пісня. 

Свято Шевченка

( Лине спокійна музика)

 1 вед Щовесни коли тануть сніги

І на рясті просяє веселка

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка

2 вед .Вже чути навкруги кришталевий передзвін. Погляньте у вікно! До нас повільно, але впевнено наближається красуня-весна. Давайте всі заплющим очі і підемо їй на зустріч.

Хоровод : Прийди,прийди, весно красна

Прийди прийди весно красна

Звесели наш рідний край

Засвіти нам сонце ясне

З нами в гурті погуляй

         Приспів Принеси нам весно рясні дощі рясні дощі

                            Принеси нам весно радощі радощі

                            Хай всюди пісня луна пісня луна пісня луна

                            Хай нам зустрінеться дівчинонька гарна

Прийди весно в наші села

Принеси нам дивних див

Очі синії веселок з хуртовинами садів

        Приспів  

                          Принеси нам весно рясні дощі рясні дощі

                          Принеси нам весно радощі радощі

                          Хай всюди пісня луна пісня луна пісня луна

                          Хай нам зустрінеться дівчинонька гарна

Встала весна чору землю сонну розбудила

Уквітчала її рястом барвінком укрила

І на полі жайворонок соловейко в гаї

Землю убрану весною вранці зустрічають

І барвінком і рутою

І рястом  квітчає

Весна землю мов дівчину

  В зеленому гаї

Дівчина1 Привіт! Не можеш відірватись від свого комп’ютера? Хоч би пішов подихати свіжим повітрям. Очі пожалій! Уроки вивчив?

Хл. Ще не всі . Слухай, а що нам було задано з  літературного читання?

Дівчина. Треба прочитати повість «У бур’янах». Це твір про малого Тараса Шевченка, про його дитинство.

Хл .Ой, як  я не люблю читати! Як це нудно і ліньки! Слухай, цікаво було б побувати у тому часі і зустріти малого Тараса . Нехай би він розказав сам про своє дитинство, поговорили б з ним про життя, побачили б усе на власні очі. Ото було б здорово!.. А то сиди, читай, нудно!

Дівчина. Придумала!

Хл  Мати машину часу! (Захопленню). Ось що мені треба! А ти б хотіла?

Дівчина. Звичайно, це захоплююче й цікаво! Але де там нам!

Хл Можна спробувати. Наприклад, віртуальна подорож у часи Тараса Шевченка. Сідай! (Жваво). Зараз складемо програму, запустимо в комп’ютер і... (щось робить з комп’ютером, радиться з однокласницею. Вони обоє захоплені, радісно збуджені)

Раптом потемніло, потім спалах, і ось вони обоє вже серед незнайомого оточення.

    ( Селянька хата. Діти заглядають у хатину)

Хл. Здається вийшло. Ми потрапили у минуле!

Дівч. Як цікаво! Давай подивимося що там.

1-ша дитина

У старій хатині

В кріпака колись

В тихій день весняний

Хлопчик народився

2-га дитина

Не на шовкових пелюшках

Не у величкому палаці

В хатині бідній він родився

Серед неволі тьми і праці

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась і цілу ніченьку вона

За сина кріпака молилась

(Виходять мати з дитиною на руках)

Мати

Як гірко як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою

Ми вбогі змучені раби

Промовив слово – і нагай

Над головою люто свисне

І так усюди- з краю в край

Панує рабство ненавмисне

Росте неправда на землі

Згорьованій сльозами вмитій

О любі діточки малі

Рожеві квіти нещасливі  

Мати: Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений ти невільником – кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?

( Виходить стомлений батько, зупиняється біля матері)

Батько: Синові Тарасику з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком; з його буде або щось добре, або велике ледащо, для його моє наслідство нічого не буде значить або нічого не поможе

(Йдуть зі сцени)

Хл. Це мати і батько Тараса Шевченка?

Дів. Здається так! А це їхня хата. Як цікаво. Давай продовжимо нашу подорож.

Хл. Давай! ( сідає за комп’ютер. Знову блиск. Шум. Діти потрапляють в інше місце.)

На фоні шевченківської хати у сутінках весняного неба на стільці сидить, схиливши зажурену голову у солом’яному капелюсі, немічний старець, одягнений у вишиванку, широкі штани. Похнюпивши голову, з протилежної частини зали повільно наближається хлопчик у вишиванці, полотняних штанях, босоніж.

Д і д: Де ти вештався, горе моє?

Х л о п ч и к:  (мовчить, однією рукою розмазує по обличчю сльози, іншою - показує назад.)

Д і д: За село бігав?

Х л о п ч и к (заперечуючи головою): Ні... (Протяжно): Далі...

Д і д: Ой горе моє, горе...

Х л о п ч и к (виправдовуючись): До могили! За нею, кажуть, залізні стовпи, що підпирають небо. Хотів просто подивитись на них... А чом би й ні?!

Д і д: Ой -ой -ой...

Х л о п ч и к (не зважаючти): Побіг. Видряпався на могилу... По цей бік село, і по той бік село, а там, із-за темних садків визирає церква з банями й бляшаним дахом... Я обов’язково дійду до тих залізних стовпів!

Д і д: Мати який раз гукала вечеряти... Битий будеш.

Х л о п ч и к (крізь сльози): Заблудився я!

На сцену виходить жінка, висока, струнка, у вишиванці, спідниці, фартусі, стара хустка пов’язана назад кінцями. Бачить хлопчика й кадається до нього, обіймає його, цілує.

М а т и: Прийшов, прийшов! Тарасику, синочку мій, дитя моє кохане...

Дід  зажурено хитає головою, витираючи немічною рукою старечі сльози. Біля його ніг жінка навколішках обіймає хлопчика.

Хлопчик  

Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

         Мати                  

Так, синочку, правда.

         Хлопчик  

А чому так багато зірок на небі?

         Мати        

Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

         Хлопчик  

Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

         Мати                  

Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

         Хлопчик  

Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.

         Мати                  

Старайся, мій хлопчику

Учениця декламує поезію  "Садок вишневий коло хати"

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,                                 

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.                                  

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

(Виходить).

Дівч. Цікаво, а яка зіронька моя. Що ти там шукаєш ?

Хл.  Я просто хочу продовжити нашу подорож.  ( знову шум, блиск.діти потрапляють в інше місце)

(Інсценізація фрагменту про дитячі роки Т. Шевченка)

Козак. Здоров був, хлопче.

Тарас. А здорово, діду.

Козак. Ти хто такий хлопче?

Тарас. Я — Тарас, а по батькові Шевченком звуть.

Козак. А родина в тебе є?

Тарас. Я — сирота: ні батька, ні неньки не маю, а брати мої і се​стри весь день мусять працювати на панщині… Та знаю я від діда Івана, що не завжди мій рід був у неволі... Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили, бідних бранців християнських з неволі визволяли. Слав​ний був колись козачий рід!

Козак. А де ти живеш, хлопче?

Тарас. В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.

Козак. Та, значить, це твоя Батьківщина?

Тарас. Не тільки це село моя Батьківщина. Бо всі мої лани широкополі, і Дніпро поміж зе​леними берегами. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна — прекрасна — уся моя!

Козак. Уся кажеш?

Тарас. Уся, бо я її люблю.

Козак. А що ти тут робиш?

Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду вірші-пісні писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, зма​люю всю красу України, щоб усі знали, що кра​щої за неї нема в усьому світі!

Козак. Бачу, хлопче, ти той, кого я давнень​ко шукаю. Шукаю я по всій нашій землі хлопчи​ну, що розбудить козацьку славну волю. І знай​шов тебе, мій сину... На тобі, дитино, золоте перо! Бо не шаблею будемо давню славу будити, а оцим пером.

      ( Виходять.)

Хл. Оце справжнього козака побачили. Скажу хлопцям в класі, не повірять.

Дівч. Я б хотіла мати такого братика, як Тарас Шевченко. А давай ми щось про його сестер дізнаємось. Про Катрю і Яринку.

Хл. Зараз спробую . (знову щось програмує.)

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось, так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дорогий братику. Але ти не думай про се, йди над потічок гратися.

  3 учень.

Ой умер старий батько

І старенька мати,

Та нема кому щирої

Тії радоньки дати.

Що мені на світі,

Сироті, робити? 

Чи йти в люди жити,

Чи дома журитись?

 (Тарас-підліток порається коло хати. Приніс відро з во­дою, поставив коло тину. Поправив покривало на лаві, по­замітав, поставив лавку, пензлі і присів. Входить Яринка з клунком у руці. Сідає на лаву).

Яринка.

Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв'зує клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.

Тарас (бере свитку).

О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).

Яринка.                                                

Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...

Тарас.                                                 

Не треба, я сам.

Яринка.

Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.

Тарас.

Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюн­ком). Ось наша хата.

Яринка.     Дуже схожа... Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?

Тарас.

Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може, на свитку, і на фарби, і на папір.

Яринка.

Коли ж це буде?

Тарас.

Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем...я б нічого не хотів більше.

Яринка.

То вчись у нього.

Тарас.

А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п'є та й норовить, щоб різками одшмагати...

Яринка.

І зараз? (Тарас ствердно киває головою). Та хай йому грець! Вертайся додому.   

Тарас.

А там що? (розводить руками).

(Сидить задумливо. Яринка цілує його у щічку і йде. Тарас відставляє лавку і сідає під тином).                                  

4 ведучий

Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилитися,

Хоч з гори та в воду!

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом;

Утопився б, — тяжко жити

І нема, де дітись.

В того доля ходить полем —

Колоски збирає;

А моя десь, ледащиця,

За морем блукає.

Добре тому багатому:

Його люди знають;

А зі мною зустрінуться —

Немов недобачають.

Багатого губатого

Дівчина шанує;

Наді мною, сиротою,

Сміється,  кепкує.

Ведуча

Осиротів Тарас пішов до школи

Носити воду школярам

Брати на панщину ходили

Поки лоби їм поголили

А сестри сестри горе вам …..

Ви в наймах виросли чужії…

Дівч. Мені так шкода Тарасика, як важко йому жилося.

Хл.  Твоя правда! Хотів вчитися , та не міг. А ми маємо можливість вчитися, а не завжди хочемо!.

 Дівч. А пам’ятаєш ми вчили вірш «Мені тринадцятий минало».

Хл. Пам’ятаю, я його на відмінно розказав!

Дівч. А давай побуваємо у тому часі.

Хл. Зараз спробую. Так 1814 + 13 буде 1827 рік. Ну ось .

( шум, блиск. Діти потрапляють на іншу поляну)

Ведуча 1-ша дитина

Йому тринадцятий минало

Він пас ягнята за селом

Чи то так сонечко сіяло

Чи так йому чого було

(Виходить Тарас стоїть плаче)

Тарас

Поглянув я на ягнята

Не мої ягнята

Обернувся я на хату

Нема в мене хати

Не дав мені Бог нічого

І хлинули сльози

А дівчина при самій дорозі

Почула що я плачу

Прийшла привітала

Утирала мої сльози

І поцілувала

(Підбігає Оксана)

Оксана

То чом же ти плачеш

Їй Богу дурненький

Не треба Тарасе

Бач плаче маленький

Що кажуть про тебе Тарасику знаєш

Що добре малюєш читаєш співаєш

От виростеш трохи і будь малярем

Тарас

Еге ж малярем

Оксана

Так звичайно! Підем

З тобою небого ми долі шукати

І ти розмалюєш усю нашу хату

Тарас

Та кажуть Оксано що я ледащо

Нічого не вивчу ніколи й нізащо

Ні ! Я не ледащо і малярем стану

Лишень підросту ось  побачиш Оксано

Оксана

Ой станеш Тарасику

Звісно що станеш

І на вкраїну по іншому глянеш

Та завше чекатиме рідная хата.

Тарасе, небого, дивись де ягнята

2-га дитина

Неначе сонце засіяло

Неначе все на світі стало

Його лани гаї сади

Й вони жартуючи погнали

Чужі ягнята до води

Хл. А що то за Оксана? Ще одна сестра Тараса?

Дівч. Отакої, як це ти не знаєш, не соромно? Це подруга Тараса. Вона завжди його підтримувала , підбадьорювала. Як би ти більше читав, то знав би про це.

Хл. Гаразд, не сварися, обіцяю, що буду тепер більше читати.

Дівч.  Знаєш, ми все спостерігаємо , а мені б так хотілося поспілкувати з Тарасом Шевченком. Ну, погодься, бути тут і навіть з ним не поговорити, це якось не правильно.

Хл. І що ми йому скажемо, він же не знає про майбутнє?

Дівч. Ну давай спробуємо, а там щось придумаємо, ну, будь-ласка!

Хл. Гаразд. ( знову шум, блиск)

(Тин, хата під солом’яною стріхою. Біля тину хлопчик (13 років) - малий Тарас. Сидить у солом’яному брилі, щось на клаптику паперу пише огризком олівця. Перед ним з’являються наші герої: хлопець і дівчина).

Дівчина  Слухай, де це ми? Дивись, хата солом’яна, тин.

Хл.. Напевно, в минулому... Поглянь, он якийсь хлопчик, Давай спитаємо його.

(Діти підходять до незнайомця і здороваються одночасно).

Дівчата. Привіт!

(Тарас Шевченко (підліток) здивований їх привітанням і зовнішнім виглядом, розглядає їх, знімає бриль).

Тарас. Здорові були!

Хл (здивовано до дівчини). Вітання у нього якесь дивне.

Дівчина1. Хлопчику, ти не знаєш, що це за село?

Тарас Шевченко. Авжеж, знаю, наше село — Кирилівка.

Дівчина1. Кирилівка! (Радісно і здивовано). Це ж те село, де пройшло дитинство Тараса Шевченка?!!

Тарас. Село.І серце одпочине.

Село на нашій Україні,

Неначе писанка, село

зеленим гаєм поросло,

А ви звідки знаєте про мене, бо я вас не знаю, вперше вас бачу.

Хл.Ти що, справді Тарас Шевченко - наш геніальний поет?

Тарас (зніяковілий). Так, Тарас я, Шевченко, сирота убогий. (Ховає за спину папір).

Дівчина (лагідно). А що ти оце робив? Ну, не бійся, признайся - вірші складав чи малював?

Тарас. Як, ви і про це знаєте? Не смійтеся хоча ви з мене. А то все село дорікає. Кажуть, що я ледащо, що робити не хочу, лише в бур’янах вилежуюся. А я всі свої жалі на папір виливаю і легше мені, одинокому сироті, на душі стає.

(Хлопець і дівчина переглядаються. Від захвату у них дух перехоплює).

Дівчина1. Ти не уявляєш, Тарасе, які ми раді, що перенеслись до тебе, розмовляємо з тобою!

Хл. Ми з XXI століття ( гордовито-хвацьковито ). Вирішили прогулятись у часі. І заодно домашнє завдання з  літературного читання  виконати - практично! Вчительці розкажу - не повірить!

Дівчина 1(до здивованого Тараса). Розумієш, нам задали прочитати повість про тебе, а він лінується. Тому радіє, що все на свої очі побачить і читати не треба.

Шевченко (зніяковілий, перестрашений і здивований). Про мене?! Як це? Через двісті років про мене знають? У школі дяк розповідає про сироту Тараса?

Хл.Який дяк? Учителька, і то дуже строга. Як не прочитаю повість, то одиницю буду мати. То ж не барись, розкажи щось про себе.

Дівчина (прохально). Будь ласка, розкажи.

Тарас (ніяково). Я віршем, добре... (Читає автобіографічний вірш (уривок) «Якби ви знали, паничі...» ).

Якби ви знали, паничі,

Де люди плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне бога б не хвалили,

На наші сльози сміючись.

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози. Я не знаю,

Чи есть у бога люте зло,

Що б у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала.

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую — у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам.

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! Сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії!

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

Хл. (захоплено). Ну ти даєш! Такий малий, а такий талановитий! Мені б так...

Дівчина (із захватом). Молодець! Геніально!

Шевченко (радісно, сміливіше). Невже вам і справді подобається? Мене всі так лають, тільки одна Оксанка, моя подруга, підтримує і підбадьорює.

Хлопчик (із захватом). Ти смішний і дивний! Українці вже понад 200 років твої вірші вчать напам’ять! А ти питаєшся, чи подобаються!!!

             (Чути дівочий спів «По діброві вітер віє...» ).

Дівчина. Гарно тут... Спадає на думку твої вірші «Тече вода з-під явора...» 

«Тече вода з-під явора» , «Вранці» , «Зацвіла в долині»

Тече вода з-під явора

 Яром на долину;

 Пишається над водою

 Червона калина.

 Пишається калинонька

 Явір молодіє,

 А кругом їх верболози

 Й лози зеленіють.

          Тече вода із-за гаю

 Та понад горою,

 Хлопочуться качаточка

 Поміж осокою.

 А качечка випливає

 З качуром за ними,

 Ловить ряску, розмовляє

 З дітками своїми…

 Хл. А щось людей не видно... Де вони?

Тарас. На панщині (задумано)... 

 Дівчина1. Темніє... Он люди якісь йдуть, ледве ноги волочать.

Тарас. Це кріпаки - панські слуги. Цілісінький день працювали на пана.

 (Жінка-селянка з немовлятком розказує вірш «На панщині пшеницю жала...» ).

На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало

У холодочку за снопом.

Розповила, нагодувала,

Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

І сниться їй той син Іван

І уродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі;

Та на своїм веселім полі

Свою таки пшеницю жнуть,

А діточки обід несуть.

І усміхнулася небога,

Проснулася — нема нічого...

На сина глянула, взяла,

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла

Ця сама селянка. Коли вже та воля буде... Як не нам, то хоча б дітям і внукам нашим.

Дівчина Воля є, є... Ми вже не кріпаки, і Україна вже вільна.

Жінка-селянка (гірко). Що ти, дитино, вигадуєш (махнула рукою).

Чудні ви якісь... (Відходить).

Хл.. Не повірила... Я б сам не повірив на її місці.

Дівчина Тяжкі часи випали на твою долю, Тарасе. Коли ми читали твої вірші, то нам важко було в це повірити, в те, що так наші українці бідували. А це правда виявляється.

Дівчина. І я тобі скажу, Тарасе, не треба було нам і в минуле переноситись.

Твої твори такі правдиві і так написані, що і бачити не треба... Потрібно лише уважно читати твої вірші. І минуле стане зрозумілим і близьким.

Хл.  (з ентузіазмом). Тарасе, а може, ти з нами у XXI століття гайнеш, га? Давай?

Дівчина1 (до хлопця). Розумний який!!! Що вигадав?! А вірші хто напише? Адже його твори виховали патріотів, які вибороли незалежність України.

Хл. Дійсно... Ти правильно кажеш, ...

Тарас. Кожна людина повинна достойно прожити у своєму часі... Зробити все можливе для кращої долі України й українців... (звертається до хлопця і дівчини, які підходять до нього). Не сумуйте, я завжди буду з вами, в усі часи. (До присутніх). Читайте мої вірші! Отак і поговоримо крізь віки.

( Шум, блиск. Діти потрапляють в реальність.)

Хл. Комусь розказати, не повірять.

Дівч. Цікава була наша подорож.

Хл. Може продовжимо?

Дівч. Так, давай продовжимо, але уже з книжкою.

  ( діти сідають і починають читати) .

Дівчина-українка

Я сьогодні Шевченка читаю.

Скільки мудрості в його рядках!

Мов на ангельських крилах літаю,

Як тримаю «Кобзар» у руках...

Мені вчителька подарувала

В день народження книгу святу

 Щоб я її щоденно читала,

(душу має й сама золоту...)

І тепер я з любов’ю читаю,

Вчу напам’ять премудрі вірші.

Й дивуються струни в душі

Що за велет! Титан був та й годі!

Він життя нам пророчив нове.

І ходили чутки у народі,

Що не вмер він, а й досі живе...

Хлопсць-українець

І він бачить усі наші справи,

Хто є друзі, а хто вороги.

Бачить біди і злети держави,

Й додає нам і сили й снаги...

Щоб жили ми і вчились, як треба,

Й пам’ятали свій корінь завжди,

Щоб любили і землю і небо,

Й не було щоб чужої біди.

Щоб ми разом ходили на свято,

Вкупі завжди з братами були,

Мали друзів завжди і багато

Щоб боротись уміли й могли

 І я вірю! Подякують люди

 І згадають, я вірю, про нас.

І тоді нам не соромно буде

 За життя, що пророчив Тарас

1 учень

Поклін тобі, Тарасе,                           

Великий наш Пророче,

Для тебе вірно б'ється     .

Те серденько діточе.

Ти кажеш рідний народ

І рідний край кохати,

Для нього кажеш, жити,

Для нього й умирати.

Ось тут перед тобою

Ми, українські діти,

Святочно прирікаєм

Сповняти ті завіти.

На службу Україні,

На чесне діло гоже,

В ім'я святої правди —

Благослови нас, Боже!

2-й учень.

За все тобі клянемся.         

Усі вкраїнські діти,

Ми сповнимо, Кобзарю,

Всі твої заповіти!            

(Діти виконують пісню«Поклін тобі, Тарасе»).

3.Любов і шана вічна – Кобзареві.

Завжди він в серці нашому живе.

Його слова, як зорі променеві,-

Дороговказ нам у життя нове.

4.З колін вже піднялася Україна:

До волі прагне, щоб там не було!

Лунає рідна мова солов’їна:

Для спраглого цілюще джерело.

5.Пророчі думи в Кобзаревім слові

Сплелись навіки в лавровім вінку.

І плине повінь щирої любові,

Що в пісню перелитися дзвінку.

2-га ведуча

Шевченко – це наша душа, наша мудріть, наша сила. Нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас: берегти мову, його звичаї, його пісні пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

Пісня «Мій Кобзар» Н. Май

Ведуча.       На цьому Наше свято закінчено. Дякуємо всім за увагу

5. «ВРАНЦІ»

Защебетав жайворонок,

угору летючи;

закувала зозуленька,

на дубі сидячи;

защебетав соловейко —

пішла луна гаєм;

червоніє за горою;

плугатар співає.

6. «Зоре моя вечірняя»

Зоре моя вечірняя,

зійди над горою,

поговорим тихесенько

в неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

сонечко сідає,

як у Дніпра веселочка

воду позичає...

7. «Зацвіла в долині...»

Зацвіла в долині

 Червона калина,

 Ніби засміялась

 Дівчина-дитина.

 Любо, любо стало,

 Пташечка зраділа

 І защебетала. 

Свято Матері 

 звучить мелодія

1. Сьогодні у цій залі свято

    Ми дуже раді всіх вітати !

    І сподіваємось , що кожен

    для себе щось узяти зможе .

2. Хтось настрій добрий запозичить ,

    Бо посмішка усім нам личить ,

    Хтось слову доброму зрадіє ,

    Бо про добро усі ми мрієм .

3. Та починати вже нам час ,

    Сюди запросили ми вас .

    Аби всім разом у дружнім колі ,

    В домівці нашій – рідній школі-

    Сердечно й щиро привітати

    З сьогоднішнім маминим святом .

                                   Пісня

Учень. Спасибі, спасибі, мами,

              Що ви тут сьогодні з нами.

              До вас перше наше слово:

              Мами, будьте здорові.

Учень. Спасибі, що так смачно готували,

              Що нас так пильно доглядали,

              Що, не стуляючи очей,

              Недосипали ви ночей.

Учень. Спасибі вам і за роботу,

              За руки ваші і турботу,

              За те, що кожен день і час

              Ви турбуєтесь про нас.

Учень. За доброту, за ніжність до нас

              Ми дуже вдячні вам в цей час.

             Ось тому вся дітвора

             Бажає мамам всім добра.

Учениця  У травні , коли прокидається від сну природа , коли дзвенить у блакиті пташиний спів , коли травами і квітами замаїться земля , теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері .

1.Весна прийшла струнка і гожа,
В природі стільки вже пісень!
І на весну — матуся схожа,
Бо розвидняє діткам день.
2.Вона встає – і світ співає,
І музика враз ожива.
Матуся діток пригортає,
Говорить ніжні їм слова.
3.То ж навесні і в мами свято,
Бо мама, як сама весна.
Із цвітом квітів її можна порівняти —
Бо наймиліша діткам є вона!

Діти починають порівнювати свої матусь із квітами.

1.Немов ромашка — ніжна і тендітна, Така ж чарівна, як любов сама. Вона завжди ласкава і привітна, Така — найкраща лиш вона одна.

2.Моя ж матуся — лісовий дзвіночок! І синь небесна у її очах. І ллється срібно мамин голосочок У ніжній мові, у дзвінких піснях.
3.Як незабудки в мами світлі очі І ніжні руки — пелюстковий цвіт! Вона найкраща, я сказати хочу, Мене веде за руку в білий світ!  4.Як же гарно повсюди бузок зацвітає, Ніби свято на цілій землі! Моя матінка вроду таку ж гарну має І до матінки горнуться діти малі.

5.Моя матуся, мов підсніжник ніжний!
В ній дух і сила незборима є.
І хоч у квітки колір білосніжний,
Та є жага, щоб довести своє!

6.Тюльпани — дуже гарні квіти, Такі всі різні у саду цвітуть. На маму схожі. Недаремно ж діти У свято мамі радо їх несуть.
7.Гербери — квіти просто дивовижні. Яскраві, кольорові, осяйні. Вони бувають надзвичайно ніжні, На рідну маму схожі так мені.

8.А крокуси! Яка краса чарівна! Природи несказанна дивина! Моя матуся, ніби та царівна, Як диво-квітка і сама весна!

9.Моя матуся, мов краса-лілея! Що пишно розцвіла на квітнику. Пишаюся я мамою своєю, Люблю її, красиву і струнку!

10.Немає кращого нічого, як волошки в житі. В них така чарівність і краса своя. Кращої, як мама, теж немає в світі! На волошку схожа матінка моя.

11.Півонії яскраві, кольорові. У них життя буяє і цвіте. На маму схожі квіти ці казкові. Я хочу, щоб дізнались всі про те!

12.Троянда — диво! Що є красивіше!
Погляньте скільки радості цвіте!
Троянди й мама в світі наймиліші,
Я хочу, мамочко, щоб знала ти про те!

                                  виходять четверо дітей з квітами в руках

Дівчинка

Моя нене найдорожча ,

Наймиліша в світі !

Прийми , нене , в своє свято

Від доні ці квіти .

Хлопчик

Кожна квітка тобі скаже ,

Як тебе кохаю ,

Кожна шепче , чого щиро

Я тобі бажаю .

Дівчинка

Ця фіалка тобі скаже ,

Що моє серденько

Б’ється щирою любов’ю

Все для тебе , ненько .

Хлопчик

Буду вчитись підростати ,

Виростать , мужніти .

Мамі буду дарувати

Я найкращі квіти.

            вбігають дівчатка – квіти  ТАНЕЦЬ КВІТІВ

1 квітка  Ми квіточки весняні
                 Учора зацвіли ,

                 Листочки , мов долоні

                 Угору підняли .

2 квітка  Ми вдячні рученятам ,

                 Що доглядали нас

                 І мрієм прикрашати

                 У школі кожен клас .

3 квітка  Красиво і світло у нашій світлиці

                 Квіти на вікнах стоять вогняні .

                 Сьогодні у школі матусине свято

                 І хочеться всіх привітати мені .

4 квітка  Вітаєм , вітаєм  матусю усі,

                 Як сонце , зігріє вона навесні .

                 Всі квіточки з нами згодні

                 привітать матусь сьогодні .

 інсценівка дівчаток з віночками дівчатка сідають в коло і плетуть віночки   

1 дівчинка

Я свою матусю так щиро кохаю ,

Що й розказати не вмію , не знаю .

2 дівчинка

Нема на цілім світі всім вам  признаюся

Кращої матусі , як моя матуся .

3 дівчинка

Моя наймиліша з усіх людей ненька .

Тиха , мов голубка , щира і миленька .

4 дівчинка

Мені все говорить щовечора ненька .

Що я українка , мов квітка , пишненька .

5 дівчинка

Не раз біля хати сяде моя мати

Про славне минуле мені розказати,

І слухаю радо довгенькі години

Про князів , гетьманів, вождів України ,

І про тих героїв , що за її волю

Голови поклали в широкому полі .

6 дівчинка

Як то цеє гарно Бозя в небі склала ,

Що мені й Оленці й Тані

Всім нам маму дала .

                                             ТАНЕЦЬ З ВІНОЧКАМИ

Учениця

Ми любимо квіти збирати в гаю ,

Ми любимо рідну матусю свою ,

Ми любим танок і гру гомінку ,

Охоче співаємо пісню дзвінку .

                                                   ПІСНЯ

Учень. Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги

             І з тебе починається життя.

             Усі стежки від рідного порогу

             Ведуть твоїх дітей у майбуття.

Учень. Матусю мила, найрідніша в світі,

             Ти наше сонце щире і ясне.

              Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,

              Твоя любов дитину не мине.

Учень. Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,

              У світ ведеш і думаєш про всіх.

              Найбільше щастя – мати для дитини!

              Її любов і ласка, щирий сміх.

Учень. Ти наше сонце лагідне, привітне

              Від тебе ласка, щедрість і тепло.

              Нехай сьогодні усмішкою квітне

              Твоє лице, щоб радісно було.

Учень. День Матері і день весни ясної.

             Квітує травень, бджілкою дзвенить.

             День Матері – Мадонни пресвятої!

             Для тебе пісня хай у світ летить.

Пісня «Мамо, мамочко моя»

Заходить дівчинка Мрія

Нічого не може у світі цім жити

Без сонця ясного, дощу і тепла.

Людині ще треба на білому світі,

Щоб мрія висока у серці жила.

            Заходить дівчинка Доброта

Доброта – це велика сила.

Людина в світ приходить для добра,

Щоб в світі цім добро творити.

Вам зрозуміти, діточки, пора

Що в серденьку з любов’ю треба жити.

Заходить дівчинка Любов

Любов – найбільше в світі почуття!

Вона не має меж – безкрая!

З любові починається життя,

Вона усе найкраще починає.

У серці матері така любов живе,

Як Всесвіт, безконечна і велика.

Вона рікою дивною пливе,

І не скінчиться, поки в мами й віку.

Заходить дівчина Радість у яскравому вбранні

Радість.  Я – Радість! Як без мене жити?

                Я з задоволенням іду до всіх!

                Веселим жартом можу насмішити,

                Люблю здоровий, життєдайний сміх!

                Я сонечком серця вам наповняю,

                 І задоволення та щастя теж несу.

                 Потрібна всім, про це я добре знаю,

                 Бо ж у життя приношу ще й красу.

                 Люблю я дуже, щоб іскрились очі,

                 І щоб життя в вас радістю цвіло.

                 Я бачити веселими вас хочу,

                Щоб з серця променилося тепло.

                Я – Радість! Як без мене жити?

                Тому й прийшла сьогодні я до всіх.

                Щоб в свято Мами вас розвеселити,

                Подарувати вам веселий сміх.

Учениця.  Любов і Радість, Мрія і Надія

                   Щодня у кожнім серденьку живе.

                   Від почуттів таких душа світліє

                   І хочеться творити щось нове.

                   І хочеться добро усім робити,

                   Назвати кожного і рідним, й дорогим.

                   І прагну я чарівний світ любити

                   Та жити у гармонії із ним.

                   Сьогодні свято мами дорогої

                   А мама є у всіх або була.

                   Вклоніться всі до матінки святої,

                   Бо кожному вона – життя дала.

виходять 3 пари по 3 учнів

1. Хто тебе так щиро любить ,

   І вбирає і голубить .

   І кладе у постіль спати ? МАТИ

2. Хто стеріг тебе від злого ,

    Відмовляв собі усього ,

   Щоб тобі віддати? МАТИ

3. Хто тебе узяв за руку

    І до школи на науку

    Вів . щоб розуму навчати ? МАТИ

Хлопчик

Я прокидаюся рано –

Й зразу , хоч ще не встаю ,

Тільки спросоння погляну ,

Бачу матусю свою .

Дівчинка

Мати – досвітня пташина

Здосвітув віч не зімкне ,

Ходить по хаті навшпиньки ,

Щоб не збудити мене .

Хлопчик

Мати – то сонечко рідне ,

Сонечко , ясне , земне ,

Слово її заповітне

Гріє і живить мене .

1 дівчинка

Мамо рідна , добра , мила !

Як іще назвать тебе ?

Це для мене ти пошила

З шовку плаття голубе .

2 хлопчик

Ти мені читаєш книжку ,

Хочеш розуму навчить .

Ляжу спати – ходиш нишком ,

Щоб мене не розбудить.

3 дівчинка

Захворію хоч злегенька –

Цілу ніч не будеш спать .

Тож , дозволь , тебе рідненька ,

За усе поцілувати !

                             ПІСНЯ ПРО МАМУ

1.Мати, матінка, матуся,

Мама, мамочка, мамуся,

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

2.Підняли мене з колиски

 Ніжні руки мами,

Берегли від горя-лиха

Днями і ночами.

3.Вчили на землі стояти,

 І ходити вчили.

І коли бувало важко,

Додавали сили.

4.Працьовиті та невтомні,

  Ласкою зігріті.

  Руки мамині для мене

  Найсвятіші в світі.

1- й: Мама – це найрідніша людина,

        Маму ніхто не замінить мені.

        Мама – це подарунок від Бога,

        Кожній дитині, що живе на землі.

2-й: Лиш відкрию очки сонні –

        Мама скаже: «Здраствуй, доню!»

        Де така ще мама є?

        Мама – сонечко моє.

3-й: А коли болить голівка, -

      Мама в мене перший лікар.

     Де така ще мама є?

     Мама – сонечко моє.

4-й: Не шкодує мама часу,

       Все розказує про Спаса.

       Де ще така мама є?

       Мама - сонечко моє.

5-й: Добре нам з мамою жити,

       Як же мами не любити?

       Де ще така мама є?

     Мама – сонечко моє.

6-й: За все, що маю дякую я Вам,

       Моя матусю золота.

       Ви мій найбільший в світі скарб.

        Для вас співаю нині я.

 Пісня__________________________________________________________

1-й: Хто найбільше із усіх

       Любить нас, дітей малих?

       Хто про нас найбільше дбає,

       Хто нас щиро доглядає?

       Хто скажи маленький брате?

Разом: Мати!

2-й: Хто готує їсти нам

      Хто не раз не їсть не сам?

      Хто нас чеше і вмиває?

      Хто в чисте плаття зодягає?

      Хто із вас це буде знати?

Разом: Мати!

3-й: хто, як щось у нас болить,

     Цілу ніченьку не спить?

     Хто найкращу казку скаже,

     Як дитина спати ляже.

     Хто співає їй з легенька?

Разом: Ненька!

4-й: Хто до школи перший раз

       Відпровадив з дому нас?

       Хто нам книжку дав й у руки.

       Заохотив до науки,

      Вчив трудитись – працювати?

Разом: Мати!

5-й: Хто за руку нас веде,

       Як у свято в церкву йде?

        Хто молитви нас навчає,

       В Бога долі нам благає,

       Хто вчить старших поважати?

Разом: Мати!

6-й: Хто життя свого за нас

       Не жаліє в кожен час?

       Хто нас вчить у світі жити,

       Вірно рідний край любити,

      Рідну мову шанувати?

Разом: Мати!

7-й: Браття, сестрички мої,

       Не забудьмо ж слів її!

       Нашу матір звеличаймо,

       Шану, дяку їй віддаймо!

Разом: Рідна мамо!

8-й: Нам з тобою рай – цей світ!

       Нам живи багато літ!

Пісня__________________________________________________________

Частівки.

                       Вас із святом ми вітаєм

                       Неповторним, весняним,

                       І частівки проспіваєм

                       Мамам рідним, дорогим.

.

                             Мамо, мамо! На роботі

                             Дуже довго ти була!

                             Наша киця вже в турботі:

                             Чи ти «Віскас» принесла?

В кухні віник я шукав,

У кімнаті підмітав.

Залишилося від нього

Три соломини усього.

                              В перший раз всім на біду

                              Вимив я сковороду.

                              Потім татко тиждень весь

                              Мив мене та плакав десь.

Підгоріли суп і каша,

Сіль насипана в компот

Повернувся батько Саша

Із відпустки до турбот!

                              Я для мами так старався – 

                       «Молодців» шість получив,

                       Аж мій ґудзик відірвався,

                       То я сам його пришив.

                       Та хіба не допомога?

                       Я для мами посуд мив!

                       Потім вимив ще й підлогу –

                       Всіх сусідів затопив.

                       Я для мами так трудився,

                       У тазок води налив.

                       Наш будильник запилився,

                       То я з милом його мив.

                       Ми салат святковий з братом

                       Готували мамі в свято.

                       Коли котик скуштував

                       Цілий день і ніч нявчав.

                       Раз у рік на свято мами 

                       Я у руки віник взяв.

                       Залишилося від нього

                       Три соломинки усього.

                       Шили разом ми із татом

                       Подарунок мамі в свято.

                       Мало бути у нас плаття,

                       Вийшла стрічка в коси Насті.                     

Ой,сьогодні в мами свято

І на кухні у нас тато.
Тато так обід варив,
Мало кухні не спалив.

Аня мамі помагала
І на кухні прибирала.
Так посуду вона мила,
Що тарілки перебила.

Наймиліші, найдобріші

Дуже любимо ми вас.

А тепер ловіть скоріше

Поцілуночки від нас!

Ми частівки вам співали
Чи сподобались,чи ні
А тепер ми вас попросим,
Щоб поплескали усі!

1 Дівчинка

Коли буду мамою,буду бізнес-леді я!
Діловий костюм вдягну, на роботу я піду!
Буду в банку працювати -
Гроші буду рахувати!
2 Дівчинка

Коли буду мамою,

Буду всім коханою.

Вечір, вся родина вдома,
Прожену я свою втому,
діткам казку розповім
любим та маленьким,
У неділю я у парк
Поведу рідненьких!
3  Дівчинка

Коли буду мамою-
Буду дужевправною!
Всі ще сплять, а я на кухні
Тістечка готую пухкі.
Смажу курку до сніданку
Нагодую всіх я зранку!
Щоб уся моя родина
Була здорова і щаслива!
4  Дівчинка:

Коли буду мамою
Буду дуже доброю!
Буду діток цілувати,
Разом з ними міркувати:
І про зорі, і про сонце,
що заглядає у віконце.
5  Дівчинка

Коли буду мамою,

Буду я веселою,

Будемз діткамигуляти,
Пісні весело співати!
6 Дівчинка

Коли буду мамою
Буду господинею!
Найкращий то мій дім,
Міста вистачить усім!
Для дітей кімнат багато -
Не життя , а просто свято!
7 Дівчинка:

Коли буду мамою
Буду дуже модною!
Червоним губи намалюю,

Очі гарно нафарбую,
Сукню одягну бузкову,
Чобіточки кольорові!
Як побачать мої дітки,
Скажуть:МАМО,ТИ МОВ КВІТКА! 

Діалог доньки з мамою

- Ой чого ж це, мамо, у вас коси білі!

А були ж ті коси чорними колись…

- Вибілила коси тяжка доля, доню.

Не на коси – в серце ти моє дивись.

- Та у вашім серці стільки віри, мамо!

А любові скільки! Вистачить на всіх.

- Що ж, бери, дитино, і живи так само,

Щоби в твоє серце не вселився гріх.

- Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?

Чи зумію щиро я усіх любить?

- Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога

Кожен день в молитві помочі просить.

- Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,

За благословення, за любов без меж

- Кожен день твій доню, я благословляю,

І тому щаслива в світі ти живеш.

Діалог сина і мами

Син. Скажи, матусенько, мені,

          За що мене ти так кохаєш?

          Ти бережеш мене у сні

          І вдень мене все доглядаєш.

Мама: Люблю тебе, бо чемний ти,

             Бо слухаєш мене завжди

             І любиш рано в школу йти.

             Люблю тебе, що ти веселий,

             Мов ластів’ятко чарівне,

             Але скажи мені, маленький, -

             Чому так любиш ти мене?

Син: Таж ти не раз не спиш у нічку,

          Як захворію я коли,

          Не раз твої молитви щиро

          За мене в небо попливли.

          За все тебе я люблю, нене,

          Люблю матусю я свою.

          Я і сказати не умію,

          Як я тебе люблю, люблю!

Учень. Матусю, рідна, наймиліша,

              Тобі я шлю свої вірші.

              Ти за усіх найкрасивіша,

              У тебе сонечко в душі.

Учень. Ти найдобріша, рідна мамо,

              Ти все прощаєш дітлахам.

              Тобі, матусенько, так само

              Я всю любов свою віддам.

Учень. Ти з нами поруч – в хаті тихо,

              Так затишно і добре нам.

              Є місце радості і сміху,

              Веселим віршам і казкам.

Учень. Коли ти поруч, рідна ненько,

              Нічого в світі не страшне.

              І б’ється рівно в нас серденько,

              Біда і горе всіх мине.

Учень. Нічого кращого немає,

              Коли маленького тебе.

              Матуся рідна обнімає,

              Покаже небо голубе…

Учень. Або у темнім небі зорі,

             Що кличуть у далеку путь.

             Поля безмежні, неозорі,

             Що в казку нас, малих, ведуть.

Учень. Всього нас матінка навчає,

            Щоб добрі, чемні ми були.

            Любов’ю щиро зігріває,

            Щоб ми в цей світ людьми ішли.

Учень. І вчить завжди добро творити,

             Веде за руку в майбуття.

             Ну, як же маму не любити,

             Вона ж мені дала життя.

Учень. Вона ж мені цей світ відкрила,

             Чарівний, дивовижний світ.

              Дала мені, малому, крила,

              Щоб я відправився в політ.

1.Мама! Мама! - гарне слово,

Тільки скажеш - все готове!

-Мамо, кашки! - кашка є.

-Мамо, чаю! - вже наллє.

-Мамо, спатки! - вже роздітий,

І у ліжку, і укритий.

2. -Мамо, ніжку зав’яжи!

-Мамо, казку розкажи!

Мама! Мама! - гарне слово!

Тільки скажеш - все готове!

1. О, Матінко !

Любити так , як любиш ти ,

Ніхто не вміє на землі .

Тому ми всі – дітей гурток –

Сплітаємо тобі вінок

З найкращих квітів навесні .

Тому при гомоні пісень –

Святкуємо твій , мамо ,день .

2. О, Матінко !

Травневий блиск , травневий чар

І квіти з рідних піль і лук .

Приносимо тобі як дар ,

І хилимось до твоїх рук .

Ти – сонечко для наших віч

Весь довгий вік – і в день і в ніч .

Тому в неділю цю святу

Тобі приносим яр-красу

При звуках дзвонів і пісень

Святкуємо твій , мамо , день .

3. О,Матінко !

В любові і подяки день

Прийми від нас дітей привіт

Під звуки радісних пісень .

Ми просим з глибини сердець ,

Щоб добрий Бог , щоб Бог отець

Тобі багато щастя дав .

Щоби тебе нам зберігав

Сто літ , сто літ.

                    ПІСНЯ

1. Пам’ятаймо , любі діти ,

   Пам’ятаймо , завжди з нами ,

  Що для нас в усьому світі

  Найдорожчі наші мами .

2. Нам, маленьким і дорослим ,

   Все дають вони з любов’ю :

   Ніжне серце , світлий розум

   Силу нашому здоров’ю .

3. Як вставали ми на ноги ,

   Перший крок наш був до мами !

   Радість маєм чи тривогу

   Серце мами завжди з нами .

4. Де сини її і дочки –

    Завжди там вона думками .

    Пишем в класі ми на дошці

    Наше перше слово – мама

                       Пісня

1.Ми хочем привітати мам –

Уклін від нас найнижчий вам.

За Ваші руки золоті,

За все, що є у нас в  житті.

2.Спасибі, вам рідні, за усмішки ваші

За ночі недоспані, зварені каші,

За руки невтомні, що нас доглядали,

За те, що пісень колискових співали.

3.Бажаємо усім вам щиро
Тепла, здоров’я, щастя, миру!
І світла, радості щодень
Та щирих слів, нових пісень!

4.Хай сонечко для вас сміється,
А вам усе в житті вдається.
І хай панує в світі знов
Надія, Віра і Любов.

5.Щоб усмішками ви цвіли
Й завжди веселими були!
Й до вас приходили, мов казка,
Тепло, любов, надія й ласка.

6.Бажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби.
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа і назавжди.

7.Хай дзвенить повсюди пісня

Про найкращих наших мам!

Ми за все, за все на світі

Щиро дякуємо вам!

Вчитель.  

                   Для почуттів найкращих на землі

                   Створили люди сотні добрих слів.

                   Таких як щирість, ніжність. Їх багато.

                   Це – милосердя, спокій, чистота,

                   Це – вірність, співчуття і доброта,

                   Любов, надійність. Всіх і не назвати!

                   Та і навіщо, коли є одне,

                   Що вмістить все це? Слово головне –

                   Мама.

Зі святом вас, любі, милі, ніжні, рідні! Хай ніколи наші діти не засмутять вас! Нехай приносять з собою тільки радість і щастя, а якщо колись з’являться сльози на ваших очах, то нехай то будуть сльози радості і гордості за наших дітей!

1.Поклін тобі, тобі рідненька!

   В цей день великий , люба ненько ,

  За ті важкі години ранні ,

  За золоте твоє серденько

Що все віддала б в любім зриві ,

 Щоб тільки ми були щасливі .

2. Дарунків , золота не маєм

   Щоб до ніг тобі зложити.

  Однак тут , спільно присягаєм ,

  Що доки тільки будем жити ,

  Любов сердець своїх маленьких

  Тобі дамо , кохана ненько !

ВАЛЬС З МАМАМИ 

« Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний»

В. О. Сухомлинський

Епіграф:   Ми прийшли у світ, щоб жити,

       Щоб сміятись і радіти

       У довкіллі чарівнім

       Всі на просторі зеленім.

       Це життя, це справжня казка.

       Ллється музика і сміх.

       Ти ж, запам’ятай, будь ласка,

        Неповторний серед всіх.

1 уч.: У кожного в житті своя дорога.

І кожен з нас по цій дорозі

назустріч долі йде.

І Бог дає людині в спадок талант,

Який ніде й ніколи не пропаде.

2 уч.: «Творить добро,нести тепло в серця дітей,

І розум сповнювати казкою природи»,-

Такий девіз у видатного педагога

На ймення Сухомлинський,

Бо Вчитель він від Бога.

3 уч.: Сьогодні слово поведем

Про вчителя – творця дитячих мрій,

Про відданого сина України,

що жити й працювати

З любов’ю в серці вмів.

4 уч.: Україна – свята земля,

Не тільки хлібом славиться й піснями.

Ми пригортаємось до неї ,як до мами.

Вона і силу, і наснагу нам дає

І вчителів славетних нам плекає.

5 уч.: Із рідної природи,

Із степів широкополих

Черпав Великий Педагог

ЗНАННЯ … і ніс їх до дітей , до школи.

6 уч.: Він наш  і вчитель , і порадник,

І для дітей, батьків , і вчителів –

Високих істин він наставник.

                       Пісня

1 ведучий : В. О. Сухомлинський народився у селі Василівка  Онуфріївського району Кіровоградської області у незаможній сім’ї. Тут він вчився у місцевій семирічці, де був одним із кращих учнів.

2 ведучий: Він ріс серед чудової природи, прислухався до шепоту степової трави, дзюрчання струмочків , співу пташок, дихання вітру. Він жив у гармонії з природою і зумів пронести це через усе своє життя.

7 учень: Ідіть у поле, чи в садок,

У ліс, чи до струмочка.

Відчуйте серцем ,як до вас

Загомонять струмочки.

І вітер в полі , дощик з хмар,

І бджілка на ромашці,-

Вас поведуть з собою враз

В красу природи – казку.

1 ведучий: Сходинку за сходинкою долав молодий хлопець шлях до свого творчого злету : Кременчуцький та Полтавський педагогічні інститути, вчителювання в Онуфріївській середній школі за фахом вчитель української мови та літератури…

2 ведучий: Але… Не оминула В. О .Сухомлинського  Велика Вітчизняна війна.

З 1941 року він – політрук роти у діючій армії , а в 1942 році був тяжко поранений .

8 учень: Учитель. Школа. Діти.

Та ось війна закреслила усе .

І вже воєнний політрук

у бій під Ржевом йде.

Він словом піднімати міг

Бійців усіх в бою.

Та вража куля настига

солдата у бою.

1 ведучий: Із 1942 по 1944 роки Сухомлинський – директор школи в м. Ува

Удмурдсько ї АРСР , а коли закінчилася війна – повернувся на рідну Кіровоградщину.

2 ведучий: У 1948 році В. О. Сухомлинський призначений директором Павлиської середньої школи. Тут починається новий етап розвитку його професійної майстерності.

9 учень: Учителю, перед ім’ям Твоїм

Хочу вклонитися до ніг Тобі.

Що ти зумів премудростей навчити

Усі народи на землі.

1 ведучий: Торкаючись словом дитячої душі він мовить: «З малих років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і неприємно , коли зробив щось погане , негідне».

10 учень Коли з добром у серці ти живеш,

То і навкруг усе стає добрішим.

І світу доброти немає меж,

Як добре дарувати його дітям.

11 учень: Якщо добро , посіяне у серці,

Дасть урожай нам щедрий і багатий,

Тоді ми можем впевнено сказати:

«Творіть добро - воно у силі зло перемагати!»

2 ведучий: Вчитель – Сухомлинський спрямовує дітей до рідного вікна,

над яким щебече соловейко, до чистої криниці, що напуває спраглих, до вічної тополі, вічної, як наша Україна.

1 ведучий: В. О. Сухомлинський – знаменитий педагог, златоуст. Він написав

близько 50 книг, 500 статей, 1500 казок для дітей, 818 друкованих

видань. Його творчість сповнена любов’ю до природи, до рідного

краю, до людей.

2 ведучий: Всього 52 роки судилося прожити великому майстру слова,

вчителю, пораднику. Але за цей короткий час він зумів

виховати та навчити сотні дітей , привити їм любов до матінки –

природи, до рідної землі, до людей.

Вчитель 1:  А зараз ми пропонуємо переглянути інсценізації дитячих оповідань автора . Тож до вашої уваги оповідання:

 «Бо я – людина»

Автор: Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:

Батько:  Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.

Автор: Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.

Хлопчик: Дідусю, ви не бачили тут каменя?

Дідусь: Я прибрав його з дороги.

Хлопчик: Ви також спіткнулися й забили ногу?

Дідусь: Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

Хлопчик:  Чому ж ви прибрали камінь?

Дідусь:  Бо я — людина.

Автор: Хлопчик зупинився у задумі:

Хлопчик: Тату, а ви хіба не людина?

 «Найласкавіші руки»

Автор 2: Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Оля: Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Автор 2: Люди оточили дівчинку й запитали.

Учень 1: Як тебе звуть дівчинко?

Оля: Оля.

Учень 2: А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Оля: Маму звуть… мама… матуся.

Автор 2: Люди всміхнулись. І знову запитали.

Учень 3: Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Оля: Очі у неї… найдобріші…

Учень 1: А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Оля: Коси… найкрасивіші…

Автор 2: Знов усміхнулись люди та й запитали.

Учень 2: Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Оля: Руки у неї… найласкавіші.

Автор 2: Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мама знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

 Вчитель 1: Інсценізація оповідання:

«Сива волосинка»

Автор: Маленький Михайлик побачив у косі матері три сиві волосинки.

Хлопчик:  Мамо, у вашій косі три сиві волосинки, – сказав Михайлик.

Автор: Мама усміхнулась і нічого не сказала. Через кілька днів Михайлик побачив у материній косі чотири сиві волосинки.

Хлопчик: Мамо, – сказав Михайлик здивовано, – у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три…Чого це посивіла ще одна волосинка?

Мама: Від болю, – відповіла мати. – Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка…

Хлопчик:  А від чого ж у вас боліло серце?

Мама:  Пам’ятаєш, ти поліз на високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, й волосинка посивіла.

Автор: Михайлик довго сидів задумливий, мовчазний. Потім підійшов до мами, обняв її і тихо спитав:

Хлопчик: Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

 Учениця 12: Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

То все починається з мами

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші маленькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово

І зроблена разом обнова

Якщо говорити між нами…

Якщо говорити між нами…

Учениця13: Мамині руки…

Мамині руки – щедрі, робочі,

Втоми не знають з ранку до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

6. Інсценізація оповідання «Яблуко в осінньому саду»

Вчитель читає слова автора.

Автор:  Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко. Оля й Ніна аж скрикнули від радості.

Оля:  Як воно тут збереглося?

 Ніна: Зараз ми його зірвемо.

Автор: Кожній хотілося потримати його в руках. Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:

Оля: Хай тобі буде яблуко, Ніно...

Автор: Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому.

Ніна: Хай тобі буде яблуко, Олю...

Автор: Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй яблуко.

В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

 Вчитель 1: До вашої уваги інсценізація оповідання В. Сухомлинського:

«Скажи людині «Здрастуйте!»

Автор 4: Лісовою стежечкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко стукає дятел та лісовий струмочок дзюрчить у лісовій гущині. Аж тут син побачив: назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Син: Тау, куди вона йде?

Батько: Зустрічати або проводжати (батько усміхається).

Батько: Ось як ми зустрінемось з нею то ти скажи їй одне – однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Син: Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

Батько: А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. побачиш, що станеться. Ось і бабуся.

Син: Здрастуйте!

Батько: Здрастуйте!

Бабуся: Здрастуйте! (бабуся усміхається)

Автор 4: І хлопчик тоді здивувався: усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттями дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. В кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.

На душі в хлопчика легко – легко стало.

Син: Чому це воно так?

Батько: Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

14 уч.: Шануймо пам’ять про людину,

Що носить гордо Вчителя ім’я.

Хай проросте зерно любові,

Посіяне в дитячії серця!

В.О.Сухомлинський  дуже бажав, щоб діти зростали добрими , чуйними, талановитими. То ж читайте  його твори, збагачуйте свої знання. Співайте шану педагогові-творцю.

                                    Заповіді творчої особистості:

-           Будь господарем своєї долі.

-           Досягни успіху  в тому, що ти любиш.

-           Розвивай творчі здібності.

-           Роби  свій внесок  у спільну справу.

-           Будуй взаємини із людьми на довірі.

-           Культивуй  у  собі  сміливість.                                                

-           Піклуйся про своє здоров’я .                         

-           Намагайся мислити позитивно.                       

   Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.

                                                    В.О. Сухомлинський

      Відкрити в кожній людині творця, поставити її на шлях самобутньої творчої, інтелектуально повнокровної праці – це завдання стає нині першочерговим у практичній роботі.

                                                      В.О.Сухомлинський

         Якщо Ви бажаєте, щоб діти творили, створювали художні образи, перенесіть з вогника своєї творчості хоча б одну іскру в свідомість дитини. Якщо Ви не вмієте творити, або вам здається пустою забавою спуститися до світу дитячих інтересів, - нічого не вийде.

                                                           В.О.Сухомлинський

Роки дитинства – це перш за все виховання серця. Виховання – це не поєднання заходів і прийомів, а мудре спілкування дорослого з живою душею дитини.

В.О.Сухомлинський

Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено,створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.

В.О.Сухомлинський

Серце віддаю дітям

В.О.Сухомлинський

А зараз послухайте вірш Г.Орла  «Шана педагогу-творцю».(Читають діти.)

                          15.Василь Сухомлинський,

                          Учитель народний  по праву.

                         Як нам його не любить!

                          Він наша гордість і слава.

                          16.Учитель, герой і поет,

                          З серцем палаючим Данко,

                          Справжній поет-гуманіст

                          Щастя творив до останку.

                          17.Світлі ідеї його

                          Вічні, як води Дніпрові.

                          Наш видатний педагог

                          Повен добра і любові.

                          18.Дітям життя присвятив,

                          Все їм віддав без вагання,

                          Він їх безмежно любив,

                          Знав їх сердець поривання.

                          19.В  спадщину нам залишив

                          Чисті джерела науки,

                          Нас з тих джерел напоїв

                          Духом незмірно високим.

                         20. Він залишив назавжди

                          Слід після себе у світі,

                          Слід той не зможуть змести

                          Сиві і славні століття.

                          21.Шану творцю віддає

                          Юних творців покоління.

                          Як в Сухомлинського, є

                          В нього талант і горіння.

                          22.В школах дитинство дзвенить

                          Щастям яскравим, як спалах.

                          Вересень тихо бринить

                          Росами срібними в травах.

1 ведучий. В.О.Сухомлинський все своє життя віддавав серце дітям. Ростіть справжніми людьми і пам’ятайте настанови  Учителя, його поради Він сто порад нам, друзі, залишив.

                           23.Вони потрібні в праці і в житті,

                           Для нас, як скарб, його поради ті.

                           Ім'я  його відоме в цілім світі,

                           Він з нами завжди: в серці й на вустах.

                           Він серце до краплини віддав дітям,

              Він був, він є, він житиме в віках!

23.а Добро і людяність плекайте в душах,

Аби між вами не було байдужих,

Щоб ви спішили радість принести,

Даруйте людям радість і тепло,

І не скупіться на слова ласкаві,

Щоб добрим людям добре скрізь було,

Щоб людяність цвіла у кожній справі.

2 ведучий. Все своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Тому він склав 10 правил: чого не можна робити. Послухайте і запам’ятайте їх.

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

1 Не можна ледарювати, коли всі працюють,

2 Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

3 Не можна заходити в суперечку з шанованими і до­рослими людьми, особливо зі старшими.

4 Не можна виявляти незадоволення тим, ,що в тебе немає якоїсь речі.

5 Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6 Не можна робити того, що осуджують старші.

7 Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

8 Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

9 Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10 Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літ­ня людина, тим більше жінка.

 VІІ. Заключна  частина.

24 .Цей світ, як казка, як безмежне диво! Захоплює, дивує, кличе ввись. Життя чарівне, я така щаслива, І ти до цього світу придивись.

          25.В душі одразу сонечко засяє

І забринить проміння доброти, Бо світ нас всіх, як мати пригортає, Лиш серденько відкрий до світла ти!

26.Якщо людина добре серцемає,          

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяє,

Така людина сонечком горить!

Вчитель. Будьте і ви, дітки, як маленькі сонечка. Творіть добро і вам відповідатимуть  любов'ю і щедрістю. Та й будуть на нашій планеті Земля мир і злагода (діти хором).

 «Соловей і Жук»

Автор :У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.

Соловей припинив свою пісню та й каже:

Соловей: Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.

Автор: Жук гідно відповів:

Жук: Ні, Солов’ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов’я.

Соловей: Ну й мудрець! . — Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запитаємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен людям, а хто ні.

Автор: Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:

Соловей: Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі

Жук:  Солов’я чи Жука?

Дівчинка: Хай собі будуть і Соловей, і Жук,-  відповіла дівчинка. 

Автор Тоді подумала й додала: 

Дівчинка: Як же можна без Жука?

Два метелики

(казка)

Автор: Над зеленим лужком літали два метелики. Один білий, а другий червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик говорить:

Білий метелик : Мої крильця найкрасивіші, бо я схожий на білу хмаринку.

Автор: А червоний метелик і собі хвалиться:

 Червоний метелик : Ні, мої крильця красивіші, бо я схожий на сонце.

     Автор: Зайшло сонце, настала ніч. Обидва метелики посіріли.

Пелюстка і квітка

(казка)

Автор: На грядочці виросла гарна квітка жоржини. Біла, як мармур, духмяна. Літають над нею бджоли і джмелі, беруть нектар. У квітці сорок дві пелюстки. І ось одна з них загордилася:

Пелюстка: Я найкраща. Без мене і квітка не квітка. Я найголовніша. Ось візьму й піду – що мені?

Автор: Напружилася, вилізла з квітки, скочила на землю. Сіла в кущі шипшини й дивиться, – що ж квітка робитиме? А квітка байдужки собі, усміхається сонцю, згукує до себе бджіл і джмелів.

Ішла собі Пелюстка. Аж зустрічає Муравлика.

Муравлик: Ти хто?

Пелюстка:  Я – Пелюстка. Найкраща. Найголовніша. Без мене квітка не квітка.

Муравлик: Пелюстка? Знаю пелюстку я в квітці, а на двох тоненьких лапках не знаю.

Автор: Ходила Пелюстка, ходила до вечора і засохла. А квітка цвіте.

Ось така, бачте, казка. Квітка і без однієї пелюстки квітка. А пелюстка без квітки – ніщо.

 Фіалка і бджілка

(казка)

Автор: Подружили бджілка і фіалка. Фіалка в полі дивилась на світ своїм радісним фіолетовим оком. А бджілка жила у вулику. Багато разів на день прилітала бджілка до фіалки – брала пилок і нектар. Раділа фіалка своїй подрузі.

Та ось прилетіла бджілка, дивиться, а фіалка закрила свою квітку, схилила журливо голівку.

Бджілка:  Чому це ти, фіалко, зажурилася? Чому квітку свою закрила? .

Фіалка:  Ой, лети, бджілко, додому, бо негода наближається. Буде великий дощ.

Прилетіла бджілка додому. І справді, пішов дощ.

   Лисиця й миша

Автор: У Лисиці народилося п’ятеро малят. Дуже любила їх Лисиця. Щодня ходила на полювання й приносила їм що-небудь смачне: то пташку, то зайчика, то мишку, а то й жабеня чи жука Одного разу побачила Лисиця недалеко від своєї нори мишачу нору. Ледве встигла заховатися Миша з мишенятами. Сіла Лисиця біля мишачої нори й чатує:

Лисиця: «Все рівно вийдеш, Мишо, з нори, або діти твої вийдуть. Ось я і схоплю вас».

Автор: Довго сиділа Лисиця. Вже Миші й мишенятам їсти похотілось, а вона все сидить. Ось і надумала Мишка злякати Лисицю. Говорить їй з нірки:

Мишка:Лисичко, тікай, Вовк з лісу біжить.

Автор: А Лисиця тільки посміхається.

Миша знову говорить з нірки:

Мишка: Лисичко, тікай, бо мисливець іде з рушницею.

Автор: А Лисичка собі тільки посміхається.

Тоді Миша як крикне:

Мишка: Лисичко, Вовк до твоїх лисенят у нору поліз!

Автор: Лисиця побігла рятувати лисенят.

 Народився братик

Автор: В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулася вночы Оленка, бачить – схилилась мама над колискою та й співає колискові. Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити.

Оленка:  Мамо, - ой, як люблю я вас…

Мама:  А чого ти мені це говориш? –  

 Автор: непокоїться мати.

Оленка: Бо хочу, щоб ви мене любили не менше, ніж Петрика…

Автор:  Мама полегшено зітхнула й каже:

Мама: Піди, Оленко, Сонця запитай, як воно ділить своє тепло між людьми?

Автор: Вийшла Оленка та й питає. А Сонце каже:

Сонце: Для кожної людини – все моє тепло. Від першої до останньої іскринки.

                                        Навіщо кажуть «Спасибі»

Автор: Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

Дідусь: Спасибі тобі, струмочку.

Автор: Хлопчик усміхнувся.

Дідусь: Чого ти усміхнувся, хлопче?

Хлопчик: Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не жива  істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

Дідусь: Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієшь, навіщо людина каже «Спасибі»? А знаєшь, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Автор: Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

Втрачений день

Автор: В одного батька троє синів – маленьких хлоп’ят.

Батько : Розкажіть, як ви сьогодні прожили день.

Юрко: Я сьогодні посадив дерево.

Батько: Ти сьогодні добре прожив день.

Миколка: Я сьогодні зайчика намалював.

Батько: Ти теж непогано прожив день,.

Петрик: Я сьогодні у м’яча грав… І морозиво з’їв.

Батько: У тебе сьогодні втрачений день.

Автор:  посмутнів батько.

                                                  ЇЖАК І МІСЯЦЬ

Автор: Ясно світить місяць. Вийшов зі свого будинку їжак. Тупотить ніжками по лісі, шукає поживи. Підходить до куща шипшини. Зірве червону ягоду та й наколе на голку. А кожух у нього колючий — багато голок. Уквітчався їжак червоними ягодами, повертається додому. На стежці калюжа. В калюжі — великий білий місяць. 

А їжак думає:

Їжак: "Яке велике яблуко. Зараз я наколю його на голку, а дома з’їм".

Автор: Хотів наколоти на голку, а місяць гойдається й сміється:

Місяць: Що це ти хочеш, їжаче?

Автор: Соромно стало їжакові. І потупцював він собі додому.

                                                Лисиччук-Першокласник

Автор: У Лисиці був син — рудий Лисиччук. Він навчався в першому класі. Щоранку мама проводжала Лисиччука-першокласника до школи.

Був Лисиччук не дуже старанний учень. Йому не хотілося зарані прокидатися, вмиватися, чистити зуби, снідати.

Одного разу Лисиччук подумав:

Лисиччук: «Не піду я сьогодні в школу». Мамо, 

Автор: жалібно прошепотів він уранці,

Лисиччук:  у мене зуб болить.

Автор: Він думав, що мама скаже: «Бідний мій Лисиччуче, лежи в ліжку, не ходи до школи, зараз я тобі солодкої кашки дам».

Але мама сказала:

Мама-лисиця: Зараз я сходжу по ведмедя — зубного лікаря. Він прийде і вирве хворого зуба.

Автор: Лисиччук перелякався. Кому це приємно, коли в тебе виривають зовсім здоровий зуб. І він сказав мамі:

Лисиччук: Мамо, в мене вже перестав боліти зуб. Я піду в школу. Але спочатку вмиюсь, почищу зуби й поснідаю.

Автор: Мама усміхнулась і сказала:

Мама-лисиця: От і добре, що недуга пройшла. А солодка каша вже готова.

                                        Рибка і жабка казка (по В. Сухомлинському)

Автор: У ставочку за ліском де латаття біле, Жабка разом з карасем жили не тужили. Плавали завжди разом, гралися у ладки, А це якось карасю і говорить жабка:

Жабка:«Щось я змерзла у воді, погріюсь трішки, Хай на сонечку мої нагріються ніжки, Трішки мушок наловлю і комах смачненьких, А ти поки не сумуй у воді саменький, Принесу й тобі комах на сніданок друже, А поки на берег йду бо замерзла дуже»

Автор: Швидко вилізла з ставка, на травичці сіла, А карасику таке бачити несила! І говорить сам собі:

Карасик:«Набридла водиця, Мокро й холодно у ній, можна й застудиться» Автор: Зирка заздрісно туди де жаба плигає, Мить і виплигнув з води. Сонце припікає! І пісок неначе жар, сушить бідну рибку, Жабка бачить біда з другом і на поміч швидко! Взяла в лапки карася, випустила в воду,

Жабка:  « Ох, карасик, не роби сам собі ти шкоду!»

Автор: А карасик так зрадів що лихо минуло, Каже:

Карасик: «Дякую тобі! Ой і щоб то було, Якби вчасно не прийшла мене рятувати, На гарячому піску мусив пропадати!»

Автор: І уже з тих самих пір із ставка не рветься, Зрозумів йому і так хороше живеться

                                  Свято весни 

Природа

Музика весела лине,

Хай же їй не буде спину!

Всіх запрошуєм на свято,

Час його вже починати!

Ведуча 1

Ласкавий сонячний промінчик відчинив весні двері – і все навколо захвилювалось…Ранок року! Природа пробуджується, оживає, рухається. Життя відновлюється, кипить, вирує – і все це яскраво відбивається у симфонії звуків, що лунають навкруги.

Ведучий 2

 Давайте послухаємо весну. Якими звуками сповнила вона природу?

Можна навіть на хвилину заплющити очі і уявити, що відбувається в природі.

                      (Слухання п’єси П. Чайковського «Весна»).

1 уч. Найпопулярнішим святом українського народу є Свято весни. Найчарівнішою, найбажанішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала природа, починалися сільськогосподарські роботи.

2 уч. Все це благотворно впливало на почуття людини, сповнювало її молодечим запалом, силою, будили нові прагнення й сподівання. У наших предків Свято весни вважалося першим святом року.

3 уч. Свято весни — це величний, поетичний гімн людини весняній природі та її господарським і родинно-побутовим обов’язкам. Ось чому в обрядах, піснях і хороводах, що супроводжують це свято, природа, праця і побут народу невіддільні.

4 уч. З давніх-давен люди з великою радістю зустрічали найкращу пору року — весну. Раділи приходу весни всі: і старі, і молоді, і діти.

                     Вірші про весну

1-й учень.Радіють береги.

         Розтанули сніги!

         На схилах річкових

         Струмки дзвенять, мов сміх.

         Парад свій відкрива

         Лавина льодова,

         Воді наперекір

         В танок пустився вир.

         Десь хлюпнув окунець…

         Ура! Зимі кінець!

                  

2-й учень.Весна настала, сонце сяє,

         Веселу пісню шпак співає,

         Трава у полі шовковиста

         Виблискує, немов намисто!

         Уже до рідної землі

         Летять у небі журавлі.

         Зелені барви навкруги;

         Ліси, галявини, луги.

3-й учень. Мріють далі зеленаві,

         Ходять хвилями луги.

         Всюди трави, трави, трави

         Зеленіють навкруги.

         Над водою б’ються бабки

         У веселому кружку.

         Зеленіють в жабки лапки

         На зеленім бережку.

4-й учень. Вже небо пахне голубим,

         Міняють кору сині сосни,

         Куйовдять пір’я, щоб обсохло,

         На підвіконнях голуби.

         З яєчка теплого у світ

         Пташка прокльовує віконце,

         І промінець його лоскоче

         Тоненьким пальчиком з-за віт.

         А в гілки ніжно-золотої

         Казково світяться бруньки,

         Із них виплескуються листки –

         Тендітні діточки тополі.

         Не забудь у кошик скласти

         Свої перші квіти;

         Підсніжники білолиці

         Й проліски блакитні!

5- й учень.Залишивши у снах

         Юні спалахи чистого цвіту,

         Випливає весна

         На бистрини гарячого літа.

         Неповторна, як мить,

         Юний грім заплітає у тишу,

         Буйним листом кипить,

         Зав’язь щедру колише.

     Природа   

Сьогодні до нас

Завітає у гості

Красуня-Весна

А ось і вона!

(Дівчинка-Весна виконує танець).

Весна.

Знаю, ждуть мене усюди.

Я приношу радість людям.

А зовусь весна-красна.

Я ступаю по травам легесенько.

По слідах моїх проліски скрізь.

Прокидайтесь скоріше підсніжники,

Оживайте ліси і поля.

Заквітчайся в віночку квітковому,

Моя люба матуся Земля.

Дам наказ я весняному сонечку,

Ти тепліше, тепліше світи.

Щоб розквітла Земля, наче квіточки

Від любові, тепла й доброти.

               Розмова весни і дітей

Весна. Що з весною настає?

Учні. Сніг у полі розтає.

Весна. А чому то так буває?

Учні. Сонце його пригріває.

Весна. Що ж синіє на землі?

Учні. Ніжні проліски малі.

Весна. А що пнеться з-під листа?

Учні. То травичка вироста.

Весна. А над полем що бринить?

Учні. Любий жайворон дзвенить.

(Лунає пісня «Весна прийшла»).

Природа Раді ми тебе, Весно, вітати!

Запрошуємо щиро на наше свято!

Весна.

До вас на свято я прийшла

І тепло всім принесла.

Я всміхаюсь сонечку: «Здрастуй, золоте!».

Я всміхаюсь квіточці: хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику: «Лийся, мов з відра!».

Друзям усміхаюся, зичу всім добра.

На свято я не сама прийшла,

А три парубки, три місяці з собою привела.

Місяць Березень – перший красень.

Березень.

Перший місяць я весни,

Я пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родись на світ.

Весна. Квітучий квітень вас вітає.

Квітень.

Я  - Квітень,

Славний квітникар,

Сонячно і рясно

Уквітчав вам календар

Першим цвітом-рястом!

Весна.

А чим же місяць Травень

Поміж братами славен?

Травень.

Іду і весело співаю,

Дощами землю поливаю.

Святковими піснями

І громом над полями.

. Слово ведучих

1 в  Щойно пригріє перше весняне сонечко, у наших лісах з'являються перші вісники весни — тендітні первоцвіти. Ми мало знаємо про них. Дивно, але ці квіти не страшаться раптового снігу, морозу. Вони є немов символом пробудження природи від зимового сну.

2 в.Первоцвіти дуже швидко зацвітають, перетворюючи нашу Землю на яскравий килим, але зовсім на короткий час. Наче сама весна нам посміхається й ховається за обрієм. Чи не диво це! Як радісно помилуватися неповторною красою природи — первоцвітами! Перші ніжні, білі й тендітні, чарівні й неповторні...

Діти.             Весна чарівниця,                                                                                                      Неначе цариця,                                                                  

                       Наказ свій послала                                                                    

Щоб краса вставала.

                                             І проліски, і травка,                                                                                                   Й земна муравка,                                                                        

І кульбаба рясна,                                                                           

Й фіалочка ясна.                                                                                                                                                                                               Всі квіти весняні,                                                                                                                                                    Веселі кохані,                                                                                                           З-під листя виходять.                                                                                                                         Голівки підводять.

               ( квіточки сплять, до кожної підбігають комашки)

Бджілка Фіалочко, красуня.

Весна прийшла, вставай.

Твої пелюстки ніжні,

Ти швидше розкривай.

Фіалка Відкрию я синенькі очі,

Стільки світла навкруги.

Вітерець мене лоскоче,

І цілують промінці.

Сонечко жучок

Тобі, кульбабко, жовта

Вже треба уставати.

Та лиш угору сонечку,

Голівку піднімати.

Кульбабка Квітну я чарівним цвітом,

Пахну медом, пахну літом.

Коли я відцвіту,

Поличу у вишину.

Джміль Дзвіночок дісовий,

Швиденько прокидайся.

Своїм чарівним дзвоном,

З весною привітайся.

Дзвіночок Дзвіночок я блакитний,

До вас усіх привітний.

Росинками вмиваюсь

І дзвоном розсипаюсь.

                  Вірші квітів  

Пролісок

Я — перша квіточка весни,

Я — пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі —

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце, й тінь.

Підсніжник.

Стужі зовсім не боюся,

Хоч тоненький, ніжний,

Через сніг на світ проб'юся,

Звуть мене підсніжник

Фіалка

Летів маленький жайвір

І пісеньку співав,

А звук один із пісні

На полечко упав.

В блакитні чисті роси,

У трави край села,

І квітонька синенька

Із нього проросла.

Всміхнулася, тендітна,

Розквітла, як весна,

І всіх нас звеселила

Фіалка чарівна

Мати – й – мачуха.

Тільки сонечко пригріло,

Мати – й – мачуха з'явилась

Серед чорної землі

Сяють сонечка малі,

Золотим промінням сяють,

Нашу землю зігрівають,

Щоб прокинулась вона

І до нас прийшла весна.

Медунка.

Навесні медунка в гаї

Різнобарвна зацвітає

Медоносна, запашна,

Для джмелів вона смачна.

Барвінок

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежить в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелеться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю землю зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце та тепло.

Крокус

Гарно, тепло у садку,

Снігу вже немає…

Із‑під листя у кутку

Крокус визирає.

Наче золотом горять

Пелюстки жовтенькі,

І листочки мерехтять

Ніжні, зелененькі.

              Промова першоцвітів

1 – ша  к в і т к а

 Любі діти, не рвіть первоцвіти.

Нас залишилось зовсім мало у світі.

2 – га  к в і т к а

 Щовесни у ліс приходять люди,

Та безжально нас гублять.

3 – тя  к в і т к а

 Виривають нас з корінням,

Не залишають цибулиння.

4 – та  к в і т к а

 Там, де рясніли ніжні первоцвіти,

 вже не з'являться квіти.

5 - та к в і т к а

 Приходьте до лісу, милуйтесь нами.

Та залишайте під деревами й кущами.

 6 – та  к в і т к а

 Можуть зникнуть первоцвіти,

Чи будете тоді ви радіти?

7 – ма  к в і т к а

 Ми згодні Землю прикрашати,

Але нас не треба ображати.

 8 – ма  к в і т к а

 Ми обіцяємо вас щороку з весною вітати,

Своєю неповторною красою дивувати.

1-й ведучий

Наші предки (на відміну від сучасної людини) отримували інформацію про прихід весни від птахів. Природа, як і багато років тому, не змінює своїх ритмів, і в середині березня починається справжній „ пташиний ” місяць.

2-й ведучий

Першими прилітають жайворонки (ще в ХVІ столітті це були свійські птахи), тому їм присвячено багато весняних співанок.

Старі люди розповідали, ніби пташка-жайворонок народилася із сонячного жару. Вона прокидається із сонечком і своїм срібним дзвінким голосочком сповіщає, що прийшла весна.

                       Діалоги учнів:

- Що роблять птиці навесні,

Коли із вирію вертаються?                      

- Вони в такі блакитні дні

З ланами і людьми вітаються.

- Чиї ж то голоси дзвенять,

Як ліс під сонцем вишумовує?

- Дрозди й синиці гомонять

Пташиною своєю мовою.

- Що робить жайворон-трудар.

Як луг ромашками квітчається?

- Він з неба розсипає жар,

І щедра пісня не кінчається!

- Що роблять гуси і качки,

Як річка грає і хлюпочеться?

- Б'ють крилами, як новачки,

їм плавать і пірнати хочеться.

- А чом лелеки крадькома

Стоять і ловлять сонця промені?

- Бо кращої землі нема,

Вони красою зачаровані.

Вони вертаються сюди,

Радіють, плачуть і хвилюються.

І так одвічно, так завжди

Землею рідною милуються.

                            Вірші птахів

Соловейко:

— Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,

Дажбог мене вислав і ключики видав:

З правої ручейки літо відмикати,

З лівої ручейки зиму замикати.

А ще по горах сніги лежали,

А по дорогах криги стояли.

Я тії сніги ніжками потопчу,

Я тії криги крильцями поб’ю,

І кубелечко я собі зів’ю,

І в кубелечку діток наведу.

Шпак .          У садочку біля тину                                                                 Хтось зробив мені хатину                                                             

Я навколо обдивився,                                                                                   Засміявся й оселився!                                                                                        Здогадались ви, однак?                                                           Поселився у вас… (Шпак)

Ластівка .    Маленька, гарненька,                                                                                         Щебечу співаю.                                                                                                        Роздвоєний хвостик,                                                                                      як ножиці маю.                                                                                                Гніздечко своє я під стріху ховаю.                                                              Що я за пташка?                                                                                               Хто мене знає.

Журавлик 

З далекого краю, 

З далеких світів 

Журавлик на крилах 

Додому летів, 

Минав океани, 

Ліси і моря, 

Вдивлявсь крізь тумани: 

- Чия це земля, 

Чиї це долини, 

Чиї це луги, 

Чию це калину 

Гойдають вітри! 

Впізнав батьківщину: 

- Моя це земля, 

Моє тут гніздечко 

І мова моя. 

                                   Сценка

Оленка.   Галинко!

Ходи зі мною на лужок,

Гарно ж як! Весніє!

Там багато вже квіток

Й сонечко ясніє!

Галинка. Добре, я у мами запитаю дозволу.

Мамо, можна я піду

На лужок квітковий.

Там я квіточки знайду

І пейзаж чудовий!

Мама

Добре, донечко, біжи,

Все довкіл квітує.

Ти природу бережи.

Квітка волю чує.

Все прийшло у світ, щоб жить,

Квіточки й пташатка.

То ж нічого не топчіть

І не рвіть, дівчатка.

Оленка

Як то гарно, як весна!

Вже тепленько стало.

Вся природа запашна

І квіток чимало.

Галинка

Ми підемо на лужок,

Щоб спостерігати.

А гарненьких квіточок

Ми не будем рвати!

Оленка

Нащо рвати? Хай цвітуть

Це ж живі рослини.

Вони в світ любов несуть

Й радість для людини.

Галинка

Он Петрусь, він щось несе,

Що в руках у нього?

Оленка

Це сачком він так трясе,

Він йому для чого?

Петрусь

О! Привіт! А ви куди?

На лужок по квіти?

Я також іду туди,

Щоб комах ловити!

От метелика зловлю,

Буду розглядати.

Я метеликів люблю.

От аби впіймати!

Оленка

Їх нема після зими,

Щоб їх не зловили.

От планшет свій увімкни

Й розглядай щосили.

Галинка

На планшеті видно все,

То ж не лізь в природу.

Все живе любов несе,

Не нанось їм шкоду!

Петрусь

Ні! Метеликам вже час!

В ясний день летіли!

Вони створені для нас,

Щоб ми їх ловили!

Оленка

А якби тебе зловив

Велетень сачками.

Як би ти себе повів,

Плакався б до мами?

Галинка

Вся природа ожила,

Все прийшло, щоб жити.

Не роби природі зла,

Нащо все ловити?

Краще сонечку всміхнись,

Подивись на небо.

Кожну квітку роздивись,

Все роби, як треба!

Петрусь

Я не дівчинка якась,

Щоб спостерігати.

Я зловлю, а вам от — зась!

Буду всіх ганяти!

Петрусь

Ви не бачили, як хтось

З неба опустився?

Мені боязко чогось,

Чи то сон приснився?

Весна

Я, справді, діточки, весна,

Спустилася з небес.

Я гарна, світла, запашна,

Несу мільйон чудес —

Як вітерцем легким війну,

То оживуть поля.

А теплим дощиком лину —

Розквітне вся земля.

Сьогодні я вас поведу

У казку чарівну.

І покажу, і віднайду

Усю красу земну.

Щоб ви хорошими росли,

Із сонечком в серцях

Щоб в мирі й злагоді жили

У селах і в містах.

1 метелик

Ой, теплесенько як стало,

Квіти чарівні.

Сонце промінцем заграло —

Весело мені!

2 метелик

Розцвіли найперші квіти

І нектар в них є!

Є що їсти, є що пити —

Щастячко моє!

3 метелик

Летимо ми всі на квіти,

Он вони цвітуть!

Будемо тепер радіти —

Дні весняні йдуть!

1метелик

Будем пурхати-летіти,

Скрізь квітковий рай.

2метелик

Ми й самі, неначе квіти!

Весно! Нас стрічай!

 Пісня метеликів

Ми метелики красиві,

Кольорові, метушливі.

Гарні ми, неначе квіти,

І вразливі, наче діти.

Приспів:

На квіти ми подібні,

В природі всі потрібні,

Бо квіти запиляємо —

Чудову здатність маємо.

А без нас не будуть квіти

Плодоносити-родити.

Будуть квіти — пустоцвіти,

Як же будуть люди жити?

Приспів.

Не ловіть нас, любі діти,

Ми прийшли у світ цей жити.

Пурхати над квіточками,

То ж захоплюйтеся нами!

Приспів.

Пісня стихає і метелики розсаджуються на квіти-стільчики.

Весна

Тепер ви в казці, любі діти,

Чарівна музика пливе.

В природі все уміє говорити,

Все дихає, співає і живе.

Ви чули, як метелики співали?

Вони такі, як квіти, чарівні.

Про що вони усім нам розказали?

Про що були чарівні їх пісні?

Петрусь

Вони усіх просили,

Щоб ми їх не ловили.

Вони всі квіти запиляють,

Рослинам помагають…

Оленка

І людям теж допомагають,

Метелики малі.

Бо ж люди врожаї збирають

По всій-усій землі.

Галинка

То ж не лови метеликів ніколи,

Вони такі, як квіти чарівні.

Нехай же прикрашають, ліс і доли,

Нехай собі літають день при дні.

Весна

А ось притихніть на єдину мить,

Хто на шафран жовтесенький летить?

Діти. Бджілка! Бджілка! І ще одна бджілка!

Оленка

Народ наш мудрий знає,

бо завжди так було.

Як бджілка вилітає,

То буде вже тепло!

1 бджілка

А я не тільки квітку запиляю,

Пилок жовтесенький збираю,

Ношу його у вулик я,

Робота це моя!

2 бджілка

Медок із нього буде солоденький,

Смачний-смачний, духмяний і жовтенький.

Ми трудимося зранку і до ночі,

Бо бджоли ми — робочі.

Обидві бджілки

Та не ловіть нас, любі діти.

Себе ми вмієм захистити,

Бо маєм гостре жало,

Гостріше за кинджали.

Муха

На землю вже прилинула весна,

Все пахне дуже, зацвітає.

Погода гарна, сонячна, ясна,

Весь комашиний рід літає.

І я уже прокинулась від сну,

Лечу на квіти, щоб нектар попити.

Я теж стрічаю радісно весну,

І хочу кожну квітку запилити!

Петрусь

А ти чого завжди летиш до хати,

Чи хочеш нам продукти змарнувати?

Муха

А за собою треба прибирати,

Тоді не буду в хату прилітати.

Якщо я дуже-дуже хочу їсти,

То можу й на тарілочку присісти.

Галинка

Учись, Петрусю, крихти прибирати,

То мухи не летітимуть до хати.

Тоді вони летітимуть на квіти,

І з них нектар солодкий будуть пити.

Весна

От рід комашиний прийшов в нашу казку,

І щастя приніс нам, цікавість і ласку.

Багато комашок у світі цім є

І кожен призначення має своє.

Тому не губіть, не ловіть, не вбивайте,

А рідну природу натхненно вивчайте.

І буде щасливим у вас майбуття,

Бо всі ми приходимо в світ для життя!

А зараз пора вже додому рушати,

То ж пісню нам хочеться всім заспівати

Весна

Хай зеленіють луки й діброви,

Хай розквітають сади на землі.

Я вам бажаю щастя й здоров’я,

Літечка в гості чекайте,усі !

                    ЗИМОВИЙ КАРНАВАЛ

ЗИМОВИЙ КАРНАВАЛ

1.Увага! Увага! Вже час розпочати

У залі шкільному нам свято зими.

Веселе, щасливе і радісне свято.

На нього чекали давно уже ми!

2.Сьогодні весело у нас,

Ми зиму зустрічаємо.

Усіх, хто в залі є в цей час,

Ми щиро привітаємо!

3.Ліс під інеєм дріма.

По землі іде зима.

Снігом все вкриває,

Морозом нас вітає!

4.Гей, дівчатка й хлопці , разом

Пісню заспіваймо.

І веселу зимоньку

Дружно зустрічаймо!

ПІСНЯ

Зима

 Я- біленька Зима. Я несу холоди.

Йду до вас, щоб земля відпочила.

Я із снігом, з морозом приходжу сюди

І у мене чарівні є крила.

Як крилом я махну, снігом все загорну,

Можу землю я інеєм вкрити.

Заметіллю частенько над світом дихну,

Ріки льодом умію накрити.

Але я ще і радість умію нести

І люблю з дітьми в ігри погратись.

Ще люблю пощипати усіх за носи.

Посміятись, порозважатись.

5.Листя впало з дерев, і тепла вже нема.

Це на землю прийшла білосніжна зима.

Сніг легенький з небес все кружляє, летить,

Застеляє поля – стане білим весь світ.

6. Так чистенько навкруг, снігом все замело,

Зникли квіти усі, десь поділось тепло.

Це холодна зима вже прийшла на поріг,

Морозець аж тріщить і кругом білий сніг.

Зима А прийшла я не сама, три місяці привела.

Мороз в грудні груддя збиває,

Вітер в січні січе, завиває,

Ну а лютий, хоч як не лютує,

Моїй владі кінець він віщує.

ГРУДЕНЬ. Дорожний майстер Грудень

                   Мости будує всюди,

                   Вкриває річки кригою,

                   Воює із відлигою.

                   Дороги підморожує

                   Ще й снігом припорошує.

СІЧЕНЬ.     Вітер снігом б’є в обличчя,

                    Засипає снігом дах.

                    І ведуть між себе січу

                    Хуртовини у степах.

                    Звір в цю січу попадеться

                    Геть тікає ледь живий.

                    І по праву січнем зветься

                    Місяць сніжний, зимовий.

ЛЮТИЙ.   Лютий - місяць дуже лютий,

                   Запитає, в чому взутий?

                   Виє хуга-завірюха,

                   Не пускає без кожуха.

                   Я лютую, бо ще сили в собі чую.

                   І не хочу відступати,

                   Владу весні віддавати.

Зима

Я Зима, я йду по краю,

Щоб жили всі в щасті!

Ще й сніжок я розсипаю

Білий і пухнастий.

Гей, сніжиночки , до мене.

Святкувати вже пора.

Закружляйте, хай радіє

В нашім залі дітвора.

                        ТАНЕЦЬ СНІЖИНОК

1 сніжинка

 Ми – сніжиночки легенькі,

Білі, гарні і м’якенькі.

Як на землю опадаєм,

Враз тихенько засинаєм.

2 сніжинка

Часом вітерець гуляє,

У танок нас закликає.

І тоді ми знов літаєм,

І сміємось, і кружляєм.

3 сніжинка Летимо над рідним краєм,

Рідну землю укриваєм.

З давніх і прадавніх літ

Робим білим-білим світ.

Зима

 Любі донечки-сніжинки

Запросіть героїв казок

І звіряток лісових.

Хай усі вони зберуться

На зимовий карнавал.

1 сніжинка Мерщій до справи.

Залишаємо забави.

2 сніжинка  Від зимоньки наказ

Ми отримали якраз.

3 сніжинка Ми запросимо на свято

Всіх героїв із казок.

           Заходять герої казок 

            (Принц і Попелюшка  з танцем )

 Принц 

Разом з вами у цій залі,

Де панують жарти й сміх.

Хочем свято ми зустріти

І розважити усіх.

Попелюшка

Попелюшкою назвали,

Бо працюю день при дні.

Та на святі з вами бути

Дуже хочеться мені.

     ПІСНЯ ПОПЕЛЮШКИ

Ніхто в палаці не знає

Звідки я і як мене звуть.

Бо як північ лише наступала

Я знову верталась назад.

Назад до лихої мачухи.

Назад до нещирих сестер.

Образи і лайки я слухала

Все до тепер.

Принц

 Люба моя, Попелюшко,

Глянь як чудово всім тут.

Немає злої мачухи,

Лиш друзі всі навкруг.

Попелюшка

Так, мій принце, я щаслива,

Що з тобою разом ми.

Що на бал оцей чудовий

Запросили нас сюди.

        (заходить Білосніжка і гноми  танець)

Білосніжка

В чудеса не вірять люди,

Бо відомо всім давно,

Що чудес ніде не стріти,

Окрім казок і кіно.

Але раптом так буває:

У найкращий день зими

Чудо в гості завітає,

І повірим в нього ми!

Дуже рада Білосніжка

Друзів всіх вітати.

І на цьому карнавалі

З вами побувати.

1 гном Ми казкові гномики,

Друзі працьовиті,

І чарівні вогники

В темряві засвітим.

2 гном У чарівній казочці живемо.

А до вас ми в гості йдемо.

Бо усі тут добрі й справедливі.

Робите ви добрі справи,

Небайдужі й нелукаві.

3 гном І тому йдемо до вам на свято

Мусим всі ми поспішати.

Білосніжка разом з нами

Зі своїми гномами.

            ПІСНЯ ГНОМІВ

   (заходять Мальвіна і Буратіно)

МАЛЬВІНА:

Я дівчинка Мальвіна,

Подружка Буратіно.

Він хлопчик незвичайний,

Хоч трішки неслухняний,

Але сміливий, добрий

І надто вже хоробрий.

То ж варт мені Мальвіні

Повчать його постійно,

Та в це зимове свято

Потрібно жартувати.

Буратіно

 Як тут гарно, як чудово,

Як же тут усе казково.

Мальвіна

Буратіно, ти заснув,

І привітатися забув.

Ну, не можна так робить,

Ще тебе учить і вчить.

Буратіно

Ой, не треба вчить мене,

Люба моя, Мальвіно.

Від науки отієї

Знову стану я поліном.

Я хочу дати всім пораду,

Щоб не дивилися похмуро і косо,

ніколи-ніколи не вішайте носа.

       ( під музику заходить Дюймовочка)

Дюймовочка.

Невеличка дівчинка із квітки,

Я природу, діти, бережу.

Я весела, ніжна, не сирітка –

Про свої пригоди розкажу.

А давайте-но на святі

Веселитися, співати.

Хай єднає дружба нас

У казковий, світлий час.

Червона Шапочка.

Червоною Шапочкою всі мене звуть,

Лісова стежина кличе мене в путь.

Мама напекла пиріжечків смачненьких,

Щоб я відвідала бабусю рідненьку.

Але я поспішила до вас,

Тут казки всі зібрались в цей час.

Хочу з вами на балу побувати .

І, звичайно ж, потанцювати!

     ТАНЕЦЬ КАЗКОВИХ ГЕРОЇВ          (забігають звірята)

Заєць

От холодна ця зима!

Дуже-дуже мерзну я.

Хоч би лапки десь погріти.

Але де ж тепло тепер зустріти?

Білочка

І я теж замерзла дуже,

Хоч потри по спинці, друже,

Як до хатки в ліс дістанусь

Пригощу тебе грибами.

Вовк

 І я теж погрітись хочу.

Бо морозець дошкуляє.

А сіренька кожушина

Чомусь мало зігріває.

Ведмідь

 Господи, яка ж то лють,

Як же далі всім нам буть?

Отакенної он стужі

Я давно не бачив, друзі.

Лисичка

 Я тепленьку шубку маю,

Але вам я співчуваю.

Треба йти нам всім на свято

До Зими на карнавал.

Будем там ми танцювати,

Веселитись і співати!

                         ТАНОК ЗВІРЯТ

                  ( заходять під музику Зимова Ніч і Зимовий День)

Зимова Ніч

Зимова ніч – і холоду дорога

Вкриває путь, а в далині – село.

Лиш тихий день протоптує дорогу,

До рідного дому в казці ми йдемо.

Зимовий день

Зимовий день виблискує на сонечку,

Снігами білими мете вночі зима.

Скував мороз в кайдани дивовижні

Усе навкруг, і в літо ходу ще нема.

Зимова Ніч

Я ніч зимова. Довга і холодна.

Яскравим світлом зірки мерехтять.

Та тут на святі танцювать я згодна,

До ранку, так разів із п’ять.

Зимовий День

Я день зимовий, сонячний, морозний.

І сніг сріблиться, сліпить зір.

Сьогодні особливо я ясний,

Щоб карнавал ішов  до пізніх пір.

                 ПІСНЯ

7.Навкруги казкові шати –

Сиве плетиво гілок.

Спробуй зразу відгадати,

Де тут в’яз, а де дубок.

8.Де калина, де шипшина,

Де черешенька мала?

Все зима запорошила,

Запушила, замела.

9.Сплять над озером ялинки,

Як сестрички в сповитку.

Біла віхола хустинки

Їм зіткала нашвидку.

          ( заходять ялинки)

Ялинка 1

Ялиночка я пишна,

Зелена, запашна.

Пухнаста і красива,

Велика і струнка.

Ялинка 2

Я – ялиночка-ялинка,

Зелена верховинка.

Я в лісі виростала,

Вранці сонечко стрічала.

Я росла, росла, росла.

А тепер до вас прийшла.

Ялинка 1

 Я для діточок зумію,

Оживити добру мрію.

А мої гілки пухнасті

Створять затишок у хаті.

Ялинка 2

Я до кожної оселі

Принесу свята веселі.

Я в дарунок дам їм ласку

І зимову добру казку.

                                     ТАНОК ЯЛИНОК

10.Січе сніг без перестанку.

Січень трудиться ізранку,

І мороз не угаває,

Коле голками лице…

Та ніхто з нас не зважає

Ані трішечки на це!

11. Здрастуй, білий. Пухнастий,

Веселий сніжок.

Здрастуй, гостя-зима-чарівнице!

Викликай же на гірку

Малят на сніжок,

А мороз хай рум’янить всім лиця!

Мороз

Я розмалював шибки усі,

Тепер тут є ліси, поля і гори.

В кімнаті вікна у такій красі:

На них і казка, і далеке море.

Й дерева срібні, квіти чарівні.

В кімнаті тепло, затишно, казково.

Краси такої більш нема ніде,

На вікнах казка – це чудово!

                   ПІСНЯ

Снігова Королева

 Все навколо стало біло,

Все завмерло, оніміло.

І вода в річках, озерах

Зупинилась і завмерла.

Я - Сніжна, я - Королева,

Сніжинки  праворуч й ліворуч,

Не таю, світами літаю,

В серці я холод ношу,

Та з вами святкувати хочу!

Сніг у купі не лежи!

Сніг, для казки оживи!

Сніговик! Сніговик!

З купи снігу вилізай!

На карнавал поспішай!

Сніговик.

Дякую тобі Королево!

Що зліпила знов мене.

Вже боявся, що без мене

Нині свято промине. 

Тільки-но лежав я снігом

І подумати не міг,

Що таким найкращим стану

Серед красенів усіх.

12.Зима красуня, біла чарівниця!

В ній стільки дива дивного, краси!

І снігу білого нанесено по вінця,

І віхол і хурделиць голоси!

13.Поглянь, які ялиночки красиві:

Зеленне гілля в білому сніжку.

А часом враз прийдуть тумани сиві –

Як не любити казку отаку!

14. Летять сніжинки, наче біле диво,

Мете пороша, бо її пора.

У лісі, в полі стало так красиво,

А глянь же, як змінилася гора.

15. А сонце блисне, всюди заіскриться,

І сніг заграє барвами всіма.

Така чарівність навіть не присниться –

Це все чаклунка – білая зима!

16. А іній на деревах волохато

Розвісив чари – серце завмира!

Зима на казку чарівну багата,

Така прекрасна, радісна пора!

17. Що про зиму сказати? Не знаю,

        Може, те, що вона крижана,

        Може, те, що красива буває,

        Кажуть, іноді аж чарівна.

18.Ой, зима хороша, біла, і вродлива,

    І, неначе казка, кожен день нова:

    То мінлива дуже, а то вередлива,

    Радісна, весела, гарна і жива.

19.Ой зима-красуне, ой зима хороша!

     Іній на деревах сріблом виграє.

     То сніжок лапатий, то мете пороша,

     Вітер дме у труби, соло виграє!

                           ПІСНЯ

Зима

Прийшов вже час прощатись.

Я дякую вам, друзі,

Що завітали на мій карнавал

В такому багатому крузі.

А на прощання прийміть найкращі побажання!

Зайчик

Хай у школі вашій

Дзвенить тільки сміх.

Білочка

Хай живе лиш радість,

Обминає гріх.

Вовк

Не хворіють діти,

Чемними ростуть.

Ведмідь

Хай не буде злого,

Лише мир й добро.

Лисичка

Вчителі хай люблять

Всіх до одного.

Грудень

Хай вам сонечко сміється

І наука хай дається.

Січень

Не привчайтесь у роботі

Відкладати все на потім.

Лютий

Хай щастить вам ,діти, всюди,

Хай ростуть з вас гарні люди.

Мороз

Хай щастить усім нівроку

В кожен день нового року.

                ПІСНЯ 

                     СВЯТО БУКВАРИКА

( Сцена в лісі, поляна з квітами. Заходить дівчинка-школярка )

Школярка

Тут квітів – розмаїття,

Духмяно пахнуть трави,

Над ними у блакиті

Дзвенить невтомний жайвір.

Бджола тут мед збирає,

Комах тут безліч, друзі!

Напевно кожен знає,

Як хороше у лузі!

 (збирає квіти і співає пісню, в руках тримає Буквар. Пісня «Виглянуло сонечко». Залишає Буквар біля пенька і виходить)

Лісовичок Хто так весело співав,

Хто мене не зачекав.

Чи про сонце, чи про квіти,

Чи про щастя, чи про літо?

Я старенький лісовик

Швидко бігати не звик.

Ой ой ой , танцювати теж не вмію,

Я щасливим бути мрію.

Гей, сороки-білобоки

Де ж бо ви?

(залітають сороки під музику)

Ви ж мене розвеселіть.

Сорока 1 Можу казку розказати,

Сорока 2 Можу пісню заспівати,

Сорока 1 Можу ще й затанцювати.

(залітає метелик)

Метелик Я тут поряд пролітав,

З висоти все чував.

Ви зібрались танцювати?

Будемо допомагати.

                               ПІСНЯ «МЕТЕЛИК»

(знаходять букварик)

Сорока 1 Що це? Що це? Подивіться.

Сорока 2 Це не звір, не гриб, не птиця.

Лісовик Що це?

Сорока 1 Яке гарне і здорове і чудове!

( розтріпує буквар , з нього вилітають всі букви. Заходить Буквар)

Буквар Ой сороки-білобоки!

Що ж ви наробили.

Усі літери ви вмить

В лісі розгубили.

Лісовик Хто ти?

( Буквар співає пісню «ой я бідний букварик»)

Лісовик Не журись, Букварику, не тужи .

Як тобі допомогти, підкажи.

Разом Підкажи! Підкажи!

Буквар Треба букви позбирать

І до ладу поскладать.

Щоб могла мала Алінка

Далі вчитися читати.

Поки букв ми не знайдемо,

Ми абетки не почнемо.

Лісовик Ти Букварику зажди,

Нікуди звідси не йди.    (Буквар сідає на пеньок)

Сорока 2 Я сорока-білобока

Виручу тебе з біди.

Полечу скоріш до лісу,

Повідомлю всіх звірят,

Щоб вони допомогли нам

Скласти літери у ряд.

Метелик  Я метелик хоч маленький

Та швиденький та прудкенький.

По гайочку політаю

І всі букви позбираю.

( метелик і сорока вилітають)

Лісовик Не хвилюйся, друже,

Трішки почекай.

Твої літери разом всі відшукаєм.

Буквар Ось дивіться буква А

Загубилась, ледь жива.

Ви їй друзі поможіть

І до мене приведіть.

( лісовичок заводить літеру А)

Буква А Ох, дісталося ж мені,

По нозі, по голові ,

Та дарма все , головне

В мене місце перше є.

               ПІСНЯ БУКВИ А ( на мотив «Червоної шапочки»)

То ж приймай, Букварику,

Мене в перший ряд

Може зараз й інші

Букви швидко прибіжать .

( А виходить, з’являється білочка)

Білочка Я є білочка руденька,

В мене шубка є пухкенька,

Гарні китички на вухах,

Щоб уважно в лісі слухать,

Щоб ніде не заблукати,

Щоб горішки назбирати.

 Не горішки я збирала

Букву Бе я скрізь шукала.

І її прийшла мерщій сюди

Букварику віднести.(віддає букву )

Буквар Дякую тобі , руденька,

Добра в тебе є душа .

Не залишила у лісі

Пропадати Букваря.

( білочка виходить. Заходить ведмідь)

Ведмідь Тупу-тупу-туп я ведмідь

У барлозі в лісі живу.

Дуже-дуже мед я люблю

І про те я всім розкажу.

Хоч повільний я, не прудкий.

Я іду по лісі бреду.

І до вас на свято мерщій

Я скоріше в гості іду.

Щось кругленьке в лісі бачу,

Щось дивненьке, не живе.

Ой, та це ж мені вдалося

Відшукати букву Ве (дає Букварю).

Буквар Ой спасибі, дуже радий,

Що знайшов ти букву Ве.

А тепер іди до барлоги,

Бо зима скоро прийде.

(Ведмідь виходить, залітає гусак).

Гусак Я над лісом пролітав,

Букви теж я тут шукав.

Добре видно з висоти,

Де сховались букви!

Хочу втішити тебе,

Бо знайшов я букви Ге і Ґе.

Добре видно з висоти,

Де сховались букви ці.

Букви ці я із трави

Прямо дзьобиком підняв.

(Віддає букви Букварю)

Буквар Дякую, за букви ці.

Обережно літай, та про рідний

Край не забувай.

(Гусак літає навколо букваря і вилітає. Залітають сорока і дятел).

Сорока 1 Я у білій сорочечці,

Чорні крила-рукави.

Я сорока-білобока.

Ну, а ти?

Сорока 2 Я літаю високо,

Вище дятла і сови.

Я сорока-білобока.

Ну, а ти?

Дятел Скік-скок, скік-скок, скік та скок

Із ялинки на дубок,

Із дубочка на ялинку,

Не спинюсь ні на хвилинку.

Не впізнали? Дятел я,

Прилетів до букваря.

Бо без мене не знайде

Він своєї букви Де.

Відшукав я Е та Є,

Тож дивіться, полетімо,

Букварю їх принесімо.

(Летить до Букваря, віддає).

Буквар Милий дятле, любий друже,

Букваря ти втішив дуже.

(Залітає жук).

Жук Ось нарешті щастя,

Буква Же знайшлася.

Я літав над лужком і бережком,

Ось Букварику знайшов

Букву Же я над лужком.

Піднімався, опускався,

Ось букварику знайшов букву Же

Під рожевим, під листком.

Нахилявся, піднімався,

Кожен кущ я облетів.

Буквар От спасибі, що уже

Відшукали букву Же.

(Вилітає жук, застрибує зайчик).

Зайчик Я є зайчик-побігайчик,

Хочу зватись зайчик-знайчик.

Я вам пісню заспіваю

Про своє життя у гаї.

Там живеться мені добре,

Маю вдачу я хоробру.

Там я голосно сміюся

І нікого не боюся.

Я оббігав сто доріг

І до Букваря прибіг.

Бо вдалось мені, зайчаті,

Зе у лісі відшукати. (Дає Букварю)

Буквар Дуже дякую тобі,

Що поміг мені в біді.

І за Зе я дуже вдячний,

Будь у лісі ти обачний.

(Зайчик вибігає, заходить мухомор).

Мухомор Від родини мухоморів

Я прийшов мерщій сюди.

Рано-вранці мухомори

Відшукали букву И.

Я й тому спішив сюди

Рятувать тебе з біди.

Ось вона, мерщій бери. (Виходить)

Конвалія              

В траві зеленій на тонкій стеблині,

Дзвіночками тоненькими в росі,

Красуюся під сонечком щоднини,

Конвалія – звуть мене усі.

Дзвіночки-перлинки на ніжці тоненькій

Такі запашні і тендітні такі.

В широкому листі, немов у гіллі

Ховаю від сонця голівки свої.

Але що це у траві!

Не впізнала букву І.

Довго ти терпіла муку,

Тож беру тебе на руки.

І несу до Букваря,

Там живе твоя рідня.

Буквар Так, подякую тобі,

Що принесла букву І.

 (Заходить їжачок)

Їжачок Я маленький їжачок,

Їжачок-лісовичок.

На голках листочки,

В кошичку грибочки.

Їжачок-їжачок,

Їжачок-лісовичок.

Я їжачок-хитрячок,

Пошив собі піджачок.

І у тому піджачку

Я блукаю по ліску.

Та сьогодні, що за диво,

Накололись на голки!

Це не яблуко чи гриб,

Це, здається, букви іЙ та Ї.

Ой, люблю сюрпризи я,

Тож піду до Букваря.

Ось, Букварику, тобі,

Довгождані букв ці.

Буквар Дуже дякую тобі,

Що знайшов ти букву іЙ та Ї.  (Їжачок виходить)

Курочка і курчата

Курча Ми малесенькі курчата,

Хочем грамотними стати.

Тут уся наша сім’я

Хоче відшукати Букваря.

 Курочка Букварик засмутився,

Свої букви загубив.

Що йому тепер робити,

Як надалі має жити.

Тож усім завдав турботи,

Треба братись до роботи.

Друзів всіх ми виручаєм,

Букви твої відшукаєм.

Не сумуй, Букварику,

Букви зразу принесемо.

Тож часу свого не гаймо,

До роботи приступаймо (Шукають букви).

Курчатко Я курчатко дуже миле,

Я курчатко дуже щире,

Залишилось неспроста.

Бо мені лише вдалося

Відшукати букву Ка.

Ти, Букваре, не тужи,

Букву Ка скоріш бери (дає).

А мені вже час до мами.

Щоб її не хвилювати,

Треба швидше поспішати.

(Виходить, заходить лисичка).

Лисичка Що за диво у ліску (пісня)

Лиска спала на пеньку.

Я лисичка, я сестричка,

Гарну маю звичку.

Лінуватись не люблю я,

Бо я працьовита.

Я ні трішки не лінива,

В лісі потрудилась.

І шукати букву Ел

Я не полінилась (віддає).

Буквар Дякую тобі, Лисичко,

Буду пам’ятати,

Що без букви Ел

Не можна Букваря читати.

Заходять мурахи

Мурахи

1.Раз-два, дружно встали,

Три-чотири, дружно взяли (букви).

П’ять-шість, не стояти,

Букварю допомагати.

2.Всі ми трудимось завзято,

І у будні, і у свята

Наш мурашник прибираєм,

Будь-кому допомагаєм.

1.На мурашник подивились,

З неба букви нам звалились.

Ми дві букви Ем та Ен

До Букварика несем.

2.Хоч ця ноша невеличка,

Дуже шкода Букваря.

Відгукнись, Букварику,

Ми уже на підході.

Хоч малі мурашки,

Та стають в пригоді.

Букварик Тут я, тут!

Ви маленькі трударі,

Догодили так мені.

Більш не можу сумувати,

Хочу пісню заспівати.

(співає «Я розумний Буквар»)

Мурахи

1.1-2 – дружно встали,

2.3-4 – не зівали,

1.5-6 – не спинити,

2.До роботи приступити (виходять).

Опеньок. Я опеньок молодий,

                    Маю голос я дзвінкий

                   Шапочку руденьку,

                   Ношу дорогеньку

                   Тільки сонечко зійшло

                  Відшукав я букву О, .

                  Я її під руки взяв

                 Та під шапку заховав

                 А тепер приніс сюди,

                 Щоб не трапилось біди.

                 Ось вона, скоріш бери!

Буквар Дуже дякую тобі!

Павук Я – маленький павучок,

Дуже люблю свій смичок.

Рано-вранці я устав,

І на скрипочці заграв.

Раптом сталася біда,

Загубив я смичка.

Та не довго бідував,

Бо смичка я відшукав.

Хочу втішити тебе,

Віднайшов я букву Пе.

Приніс її тобі

Я в цій сонячні порі.

Буквар Дякую, хай буква Пе

У Букварику живе.

Равлик Равлик я, дорослий вже,

Все робити вмію сам.

Сам я лізу на стеблину,

Сам ношу свою  хатину.

В мене ріжки коротенькі,

Служать мені, як антени.

Що за чудо бачу нині

Незнайоме на стеблині.

Я злякався і завмер,

Придивився – буква Ер.

Тож прийми хорошу вість,

Букву Ер постав на місце.

Буквар Дякую тобі за це,

Може й Ес хтось принесе.

Солом’яний бичок Я – Солом’яний бичок,

Пастися не вмію,

Свій солом’яний бочок

Я на сонці грію.

Му-му-му.

Але букви відшукав,

Ес в соломі, Те в травичці,

Аж дві букви враз знайшов.

Ось, Букварику, візьми!

Буквар Як же я, Букварик, можу не радіти,

Адже літери для мене,

Як для мами діти.

Вовк Сірий хвостик, сірі вуха,

Біжу лісом я щодуху.

Гострі зуби, всіх лякають.

Всі звірятка вовка знають.

Я є вовчик-сіроманчик,

Зовсім я не бешкетую.

Хоч хвалитися не гарно,

Та бігаю я не марно.

По долині, по горі,

Букву У знайшов в норі.

Буквар Гарний ти є, вовчик,

Зовсім  не бешкетник.

Фіалка Я фіалочка гарненька,

Прокинулась раненько.

Дивлюся, що це у траві,

А то сміється Еф мені.

Не довго їй сидіть в траві.

Ось, Букварику, бери її.

Заховай собі.

Буквар Дуже темно в лісі стало,

Суне чорна-чорна хмара.

Диво-дивне, дивина,

На хмаринці – буква Ха.

Як вона там опинилась,

Як на хмарку закотилась.

Не боїться висоти,

Гей, хмаринко, не лети,

Букву Ха мені верни.

Хмаринка Я хмаронька-хмаринка

Неба пухнаста дитинка,

Закрила сонця промінці

Тримаю бкеву Ха в руці.

Хай Ха залишиться у вас,

А я полину далі,час.

Буквар Мудра хмарка, молодець,

Скоро лиху кінець.

Ще сім літер почекаю,

Ну а потім заспіваю.

Суничка Не лінуйтесь у лісочку

Зазирати під листочки.

Назбираєте в долоні

 стиглі ягідки червоні.

Рвати – треба нахилитись

І низенько поклонитись.

Глянеш-наче полуничка,

 Але зростом невеличка.

  Я – суничка

Ось, Букварику, оце

Принесла я букви Це і Че

Букварик Дякую тобі, суничко,

Маєш ти чудове личко.

Ромашка Жовтіє сонце всередині.

Біленькі пелюстки голубить.

Ромашка на тонкій стеблині

Скаже любить чи не любить.

Всміхаюсь небу, вітру, хмарам.

Люблю весну і тепле літо,

Цвіту в саду і в лісі гарна.

Мене в вінки вплітають діти.

Чуйне і добре серце маю.

До тебе Букварику я поспішаю,

Бо знайшла я букву Ша.

Дощ Кап-кап-кап співаю я

Помию ліси і поля ,

Полию все довкола.

Дерева, трави, квіти

Ще в лісі я не бачив

Такого дивного куща.

А це тому, що між гілками

Сховалась буква  Ща.

І ще одна буква повернулась

В алфавітову сім’ю.

Іду по лісу, пошукаю,

Може решту віднайду.

Сорока Кре-ке-ке, кре-ке-ке.

Лісовик Що за гамір, що за шум,

Що у лісі такий гул?

Сорока 1 Лісом довго я літала,

Букву дивну відшукала.

Ніби Ве, а ніби Ер,

Не впізнала до тепер.

Лісовик Не впізнала, ну й дива,

Буква ця є не нова.

Це повинен знати всяк,

Її звати м’який знак.

Бачу, ще щось принесли ви,

Яку букву ще знайшли?

Сорока 2 А ця буква є знайома,

Перед Я вона стоїть,

В ній дві палички і коло.

Здогадались…

Піднесемо Букварю

М’який знак і букву Ю.

Лісовичок Гарно всі ми потрудились,

На галявині спинились,

Хто знайшов вже букву Я.

Всі Не я, не я, не я.

Ось Букварик вже прийшов.

Буквар Букву Я  вже хтось знайшов?

Що ж, по лісі нам снувати.

Всі Де кульгаву відшукати?

Школярка  Що у лісі тут зчинилось,

Що з Буквариком зробилось?

Бо знайшла я з Букваря

Лиш останню букву Я.

Лісовичок Ти, Алінко, не зівай,

Ось, Букварика тримай.

Буквар Мав нелегку я пригоду

Через пустощі та шкоду.

Але звірі лісові

Не покинули в біді.

Букви всі вони знайшли

І до мене відіслали.

Лісовичок Ось тепер в порядку вся

Алфавітова сім’я.

Школярка Я сміюся, я радію,

Я, як сонечко, яснію.

Бо знайшла крім Букваря

Так багато друзів я.

Сорока 1 А тепер ми знати будем,

І ніколи не забудем.

Сорока 2 Що у дружбі сила в нас,

Запевняємо ми вас.

Пісня «Знають всі, коли є друг»

                           СВЯТО МИКОЛАЯ

Учень 1     Ось  настав  чудовий  день,

                       Повний  сонця  і  пісень,

                       Повний  пахощів  для  друзів,

                       Що  зібрав  їх  в  дружнім крузі.

                       Показати  хочем  нині,

                       Як  у  нашій  Україні

                       Ми  святкуєм  Миколая.

Учень 2      Ми  зібралися  у  школі

                      В  нашім  гарнім,  добрім  колі,

                      В  нашій  радісній  родині,

                      Бо  велике свято  нині.

.Учень 3       За вікном сніжок летить,

                        Вітром завіває,

                       Тож спішіть усі до нас

                       На свято Миколая!

 Учень 4     .Ну, а хто сюди прийшов,

                        Раді вас вітати

                       Веселіться і радійте

                       На нашому святі.

Учень            Погляньте,  скільки  гостей  до  нас

                         Завітало  у  цей  час.

1 – й  зайчик    Ми - маленькі  зайченята,

                            Під  сосною  наша  хата,

                            Тільки  в  лісі  гілка – хрусь ! –

                              Я  уже  кричу : « Боюсь !»

2 – й  зайчик   А  тепер  нас  буде  двоє,

                            Хоч  маленькі  ми  обоє,

                            Та  як  поруч  братик  мій,

                            Навіть  вовк  нам  не  страшний !

Білочка             А  я  - сміхунка білочка,

                            В  мене – теплий  кожушок,

                            З  гілочки  на  гілочку,

                            На  самий  вершок !

                            Запасла  горішків  досить

                            Я  на  цілу  зиму,

                            А  як  хтось  мене  попросить,

                            Я  горішка  кину !

                               

Вовк                 А  я  вовк – сірячок,

                            Отож,  якщо  бажаєте,

                            Вітаю  вас,  малята,

                            Послухайте  хвилиночку,

                            Що  маю  вам  сказати.

                            Почерез  ліс  увечері

                            Всечесний  Миколай

                            Назустріч  із  малечею

                            Поїде  через  гай.

                            Виходьте  теж  на  шлях,

                            Його  усі  ви  знаєте,

                            І  звір,  і  кожен  птах.

Ведмідь               Я - ведмідь,  я - набрід,

                            Готувавсь  вже  спати,

                            Та  почув,  що  Миколай  тут

                            Має  завітати.

                            Я – ведмідь,  я – набрід,

                            Сьогодні  в  тривозі :

                            Скрізь  звучить  веселий  сміх –

                            Не  спиться  в  барлозі.

Лисичка          Я – лисичка ,  я – сестричка 

                            Не  сиджу  без  діла :

                            До  гаю  ходила,

                            Зиму  там  зустріла.

                           Принесла  вам  гарну  вість

                            Що  в  дорозі  до  нас  гість.

                            Хто  це  ? – кожен  пам’ятай –

                            Це  святий  наш  Миколай.

                           Я  прийшла  до  вас  на  свято,

                            Буду  з  вами  танцювати. 

( танець звірят)

Звучить зимова мелодія, заходить Зима.

Зима                 Я не просто так прийшла,

                        Я швидко мчала на санчатах,

                      Принесла з собою свята.

                      Хто ж з вас, діти , знає

                      Які свята зима має?

Відповіді дітей.

Зима:

Про ці свята знають люди,

А яке найшвидше буде?

Діти: Миколая!

Зима: Так! Миколая день – найкраще свято для дітей!

            Та щоб це свято відбулося , нам потрібний місяць Грудень, це мій синочок. Давайте покличемо його.

Діти     Грудень! Грудень!

      ( під мелодію заходить Грудень)

Грудень  Ви кликали мене, що сталося?

Діти  Без тебе не буде у нас свята Миколая.

Грудень О, це дуже славне свято

                 Всі чекають Миколая,

                 Всі на світі – кожний край.

                 Та не кожний, мабуть, знає,

                 Хто ж то добрий Миколай.

1 учень Жив колись давно на світі

               Десь у Азії юнак,

               Роздавав дарунки дітям,

               Той багатий одинак.

2 учень Бідним дітям у потребі

               Дарувати він  любив,

               Аж Господь все добрий з неба

               Миколая полюбив.

3 учень     Запитав Господь, що хочеш

                   За свої заслуги ти?

-         Хочу , Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти.

Грудень  І отак щороку, діти,

                 Вам щороку Бог дає

                 В грудні Миколай мандрує

                 Подарунки роздає.

                   ПІСНЯ

( на сцену виходять хлопчик і дівчинка)

Хлопчик  Подивись , як сніг іде,

                  Лине, б’ється і кружляє.

                  Простиралом білим-білим

                  Сонну землю покриває.

Подивись кругом,

Ані де нема травички.

Бідні пташки зголодніли,

Мабуть, довго вже не їли.

Дівчинка Принесла я у кишені

                  Їм пшона чотири жмені.

                  І крихот не викидала,

                  Все для пташок я збирала.

Горобчик Чів-чів-чів!

                  Землю сніг укрив,

                  І зерна нема, бо зима.

            Чів-чів-чів!

           Я ще не їв…

          У снігу та в льоду

          Хробачків не знайду.

Дівчинка  Ой, горобчик, бідний хлопчик!

                     Ось пшоно! Ось пшоно!

                     Солоденьке і смачненьку,

                     Наче золото воно.

Горобчик  Чів-чів-чів! Я вже поїв!

                   Хай сніжок летить!

                   Буду, буду жить!

Зайчик ( стрибає)

Ой зима, ой зима!

На городі вже ліг

Кожушком білий сніг

І капустоньки нема…

Ой, зима, ой зима!

Хлопчик  Зайчику-пострибайчику

                   Не горюй,

                 На тобі морквинку, покуштуй!

Зайчик   Вклоняюсь я вдячно, вклоняюсь низенько.

                Вам, діточки, любі за ваше серденько!

Горобчик Будем зараз танцювати,

                   Веселитись і співати.

( танок горобчика, зайчика , дівчинки і хлопчика)  ТАНОК

Дівчинка Подивіться мерщій за сріблясті кущі,

                   Що там світиться горить

                   Наче зірка миготить.

(з’являються зірочки )

Зірочка

Ми, зірочки, спустились із неба,

Щоб освітити шлях святому Миколаєві.

Він в санчатах до дітей приїжджає.

Їм дарунки дає і таке питає.

Чи ви вмієте молитись?

Чи не любите сваритись?

Чи слухняні ви в батьків?

Чи не маєте гріхів?

Скоро він сюди прийде і всім чемним дітям дарунки принесе.

Зірочка 1 Зірочки ми променисті,

                   Ніжні-ніжні, чисті-чисті.      

                   Ясним золотом ми сяєм

                   І Святому Миколаю

                   Шлях до неба прокладаєм.

Зірочка 2  Сніг-сніжок посипай !

                    Вже іде Миколай.

                    Ти мерщій поспішай!

Зірочка 3   Нічка тиха, ясна, сяйна.

                    Зорі ясно мерехтять.

                    У хатках поснули дітки,

                     Казочки чудові снять.

Зірочка 1    Крізь віконце ангел гляне,

                     Їхні мрії він здійснить.

                     По промінчику іскристім

                     У кімнату прилетить.

Зірочка 2   Хто був чемний, хто був пильний,

                    Хто у рідну церкву йде,

                    Тому ангел білокрилий

                    Подарунок покладе.

Зірочка 3   Тому з зоряного неба

                    В нагороду перед сном

                    Срібна зірка мерехтлива

                    Усміхнеться крізь вікно.

( танець зірочок і місяця)    ТАНЕЦЬ

Місяць  На кінець-то,діти, милі ,

                Ви діждали тої хвилі,

                Що  з небесного престола

                Зійде пресвятий Микола.

       Слухайте! Слухайте! Дзвіночки дзвенять!

       Це сніжинки летять!

( танець сніжинок)                          ТАНЕЦЬ Сніжинок

Сніжинка 1 Ми сніжиночки біленькі,

                      Ми крилаті і легенькі.

                      Ми раненько встали вранці,

                      Закрутилися у танці.

Сніжинка 2  Нас багато, не злічити,

                       Не спіймати, не спинити.

                       Все навколо, місто ціле

                       Буде чисте, сніжно-біле.

Сніжинка 3   Крізь засніжені простори

                        Поміж срібних зірочок

                        В золотих санках поїде

                        Миколай до діточок.

Сніжинка 4  Ця дорога дуже довга,

                       Щоб дарунків не згубити

                       Мусять ангели великі

                       При санках оцих летіти.

Сніжинка 5  Темна нічка за шибками

                        Сніг біленький мерехтить.

                   Небеса блистять зірками,

                   Десь дзвіночок гомонить.

Сніжинка 6  Миколай вже поспішає,

                       А з ним ангели святі

                       В кожну хату він загляне,

                       Бо дарунків хочуть всі.

        ПІСНЯ

Учень4                      Білий  сніг,  рихлий  сніг

                                      Прилипає  нам  до  ніг.

                                      Зліпимо  сніговика

                                      Розмалюєм  малюка.

                                      А  замерзнуть  рученята –

                                      Будем  снігом  розтирати

                   (виходить Сніговик)

Учень5                        Сніговику, Сніговику !

                                      Скажи  нам,  а  навіщо

                                      Тобі  дали  таку  мітлу,

                                      Яка  за  тебе  вища ?

Сніговик                  Я   тишком – нишком  уночі

                                      Сніг  змету  з  дороги        

                                      Щоб  діти,  в  школу  ідучи       

                                      Не  замочили  ноги.

Учень6                       Ну,  а  твоя  морквина – ніс

                                      Навіщо – розкажи – но ?

Сніговик                  Якби  колись  пішов  я  в  ліс,

                                      То  я  б  зайцям  її  одніс,

                                      Бо  це  для  них – морквина.

Учень7                       Сніговику,  Сніговику !

                                     Навіщо  в  тебе  рот  такий –

                                      Від  вуха  і  до  вуха ?

Сніговик                   Ну,  це  відомо  кожному:

                                      Без  усмішки  не  можу  я !

                                      На  землі  сьогодні – свято,

                                      Його  знають  всі  малята,

                                      Подаруночків  їм  досить

                                      Миколай  Святий  приносить.

       ПІСНЯ

( виходять діти)

Дівчинка  Поспішаємо, поспішаємо із листами,

                    Бо вже їде Святий з неба саночками.

Хлопчик  Не забули ми листочки написати

                  Та Святого Миколая попрохати.

Дівчинка   Мені ляльку і ще книжку!

Хлопчик  А мені із гуми мишку, а ще коника швидкого

                  Та ще шабельку до нього.

Дівчинка  А мені цукерок трішки,

                    Шоколадок і горішків.

                    Торбу пряничків медових

                    Круглобоких і здорових.

Хлопчик   Чи бува не забагато?

Дівчинка  Та ж іде багате свято!

Хлопчик  Ну, кидаймо вже листи.

                  Починає вже темніти.

                  Скоро вже приїде в гай

                   Наш Святитель Миколай.

( діти кидають листи і виходять, з’являються звірята)

Вовк  Гей, бурмиле, чи ти чув.

            Але що-це не збагнув?

Лис  До Святого Миколая

        Діти тут листи писали.

Заєць  І уголос розказали

             Все, чого собі бажали.

Вовк  Жаль, ой жаль, тяженький брате,

           Що не вмієм ми писати.

           Дуже аж хотів би я

           Хоч маленьке порося.

Заєць  Е, стидайся, у Святого

             Як проситимеш такого.

             Краще побажай собі

             Ось капустоньки, хоч дві.

Ведмідь  Ну, смішний ти , куцохвостий,

                 Та ж коли це вовк та й постить.

                  Вовк – все вовком , а ось я

                  З’їв би меду горщик-два.

Лис  Звісно – мед це не найгірше,

          Але курочку смачніше

           Заїдати на обід-

           Та про це просмть не слід.

У Святого Миколая я хоч масла попрохаю.

Ведмідь Чути щось здаля гуде,

                 Може вже святий іде!

( звірі ховаються , під музику виходять ангели)   ТАНЕЦЬ Ангелів  

Ангел 1 Христос ся рождає!

Всі  Славіте його!

Ангел 2 Де з молока тече дорога,

               Де безліч гір, де царство боже.

               Я звідти йду і вість веселу

               Несу у кожну я оселю.

Ангел 2  Ще хвилька, діти , і між вами

                Тут стане Миколай Святий .

                 Він щирим серцем і дарами

                  Опиниться в оселі цій.

( заходить Миколай)

Миколай  Добрий вечір вам громадо.

Насилу добрався.

Поспішав до вас я радо.

В путі підтоптався.

Нині свято в вашім домі і я вас вітаю.

Гараздів, здоров’я, долі щиро вам бажаю!

Даруночки дітям дасть ангел господній,

А ви , дітки, заспівайте нам пісень сьогодні.

ПІСНЯ «ОЙ ХТО-ХТО МИКОЛАЯ ЛЮБИТЬ»

8    Від хати і до хати

Снігами через ліс.

Спішить, спішить завзято

Старенький, сивий дід.

9    Коли Святий Микола

З небес на землю йде,

То кожний дім і школа

Мов вулик бджіл гуде.

10                      Коли замерзне річка

І став біленький гай,

          Зійшов у темну нічку

           На землю Миколай.

 

11                      Тихо-тихо в дім прийде,

Подарунки покладе.

Навіть сліду не лишає,

Хоч і кожен із нас знає,

Що відвідує всяк раз

Миколай усіх нас.

12 То ж його усі славімо

    В добрі, мирі всі живімо.

    О все щедрий Миколай,

    нам у всьому помагай.

ПІСНЯ

    

Миколай ( дякує за виступ і роздає подарунки)

Ось, слава Богу все роздав,

Що міг і що з собою взяв.

Від десь за рік я знов прийду,

То може більше принесу.

Ангел  Вітаєм вас , милі люди,

                При вашій родині.

                Нехай добро з вами буде

                 І щастя віднині .

Ангел 2 Мир несем ми вам в оселі,

                Щирість, правду, згоду.

                Щоб завжди були веселі

                Діти в вашім роді!

Разом. Прощавайте, милі люди!

              Мир хай завжди з вами буде!

( виходять під фонограму «Ой хто-хто Миколая любить» )

                                ПІСНЯ